КУНДЗІЧ Олексій Леонардович

• КУНДЗІЧ Олексій Леонардович

[9 (22).IV 1904, с. Павлівка, тепер Калинівського р-ну Вінн. обл. — 20.VI 1964, Ялта, похов. у Києві]

- укр. письменник. Навч. 1921 — 26 на Вищих пед. курсах (Вінниця), в Кам'янець-Подільському та Харків. ін-тах нар. освіти. Працював у пресі. Належав до літ. орг-ції "Молодняк", Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Перша зб. оповідань — "Червоною дорогою" (1926). Оповідання та новели 20-х pp. (зб. "В ущелинах республіки", 1928; "Новели", 1929), перші романи — "De Facto" і "Окупант" (обидва — 1930) — відображають життя міста і села після 1917, проблеми молоді. У творах 30-х pp. (зб. оповідань "Шахтарі", 1932; романи "Моцарт і ботокуди", 1935, і "Родичі", 1936), змальовуючи побут донец. шахтарів, тех. інтелігенції, сільс. трудівників, К. ставить цікаві соціально-психол. та культурні проблеми. Про визволення Зх. України 1939 — повість "Кола йде до Коломиї" (1941, в пізнішій ред. — "Верховинець"). Писав також про боротьбу з нім.-фашист. окупантами, відбудову країни — збірки оповідань "Сила гніву" (1942), "Дорога на Крем'янець" (1946), зб. нарисів "Заводський зошит" (1948). Ряд творів цього періоду був підданий несправедливим ідеол. звинуваченням (оповідання "Українська хата", повість "Як Тарас їхав по Україні"), Виступав як публіцист, літ. критик, теоретик перекладу (збірки статей "Дієзи в ключі", 1956; "Слово і образ", 1966; "Творчі проблеми перекладу", 1973). Переклав роман "Війна і мир" Л. Толстого (1952 — 53), окр. твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова та ін.

Тв.: Шум часу. К., 1967; Твори, т. 1 — 2. К., 1985; Рос. перекл. — У великих истоков. К., 1951; Родичи. М., 1970; Слово и образ. М., 1973.

Літ.: Коптилов В. Олексий Кундзич — теоретик и практик. В кн.: Мастерство перевода. 1969, сб. 6. М., 1970; Корсунська Б. Олексій Кундзіч. К., 1971; Живий Олексій Кундзіч. К., 1977; Поліщук В. "Наше діло — ламати межі...". "Слово і час", 1991, № 11.

А. М. Подолинний.