КУПРІН Олександр Іванович
• КУПРІН Олександр Іванович
[26.VIII (7.ІХ) 1870, м. Наровчат, тепер село Пенз. обл. — 25.VIII 1938, Ленінград]
- рос. письменник. Навч. 1880 — 88 в Моск. кадет, корпусі, закін. 1890 юнкер. уч-ще в Москві. У 1890 — 94 — на військ. службі у Проскурові (тепер Хмельницький), Волочиську. 1894 вийшов у відставку і переїхав до Києва. Публікував оповідання, нариси, статті, фейлетони, театр. рецензії у газетах "Киевское слово", "Киевлянин", "Жизнь и искусство", "Волинь". До 1901 жив в Україні, здебільшого в Києві, виїздив на Донбас як кореспондент київ. газет. З 1901 — у Петербурзі. Співробітничав у збірниках вид-ва. "Знание", після 1917 брав участь у роботі вид-ва "Всемирная литература". 1919 емігрував, жив переважно в Парижі. Повернувся 1937. Перше оповідання "Останній дебют" опубл. 1889 в журн. "Русский сатирический листок". В оповіданнях "Дізнання" (1894, перша назва — "З віддаленого минулого"), "Нічліг" (1895) реаліст. відтворив армійський побут, порушив гострі моральні питання. Осн. теми повісті "Молох" (1896) — суперечності між працею і капіталом, згубний вплив бурж. моралі на людину. Природа укр. Полісся, де письменник жив 1897, злиденне життя селян, мотиви укр. казок та легенд відображені в оповіданнях "Лісова глушина" (1898), "Срібний вовк" (1901, ін. назва — "Перевертень"), "На глухарів" (1906). У повісті "Олеся" (1898), тематично пов'язаній з попередніми творами, К. пише про велике кохання, поетизує патріарх.-первісне життя людини. Реаліст. картини військ.-бюрокр. системи цар. Росії К. подав у повісті "Поєдинок" (1905, створена на автобіогр. основі). Атмосферою революц. днів овіяні оповідання "Сни" (1905), "Ріка життя", "Марення" (обидва — 1906). В оповіданні "Гамбрінус" (1907) К. утверджував силу духу людини, непереможність вільного творчого начала. В роки реакції в творчості К. з'являються мотиви сумніву і зневіри, фаталістичні настрої (оповідання "Тост", 1906; "Морська хвороба", 1908; "Королівський парк", 1911, та ін.). Але більшість оповідань відзначається демократизмом, гуманістичними настроями, К. оспівує натхненну любов, благородство почуттів (повість "Суламіф", 1908; оповідання "Гранатовий браслет", 1911), виражає протест проти реакції (оповідання "Велетні", 1907, "Анафема", "Чорна блискавка", обидва — 1913, та ін.), привертає увагу суспільства до соціального зла і вад бурж. ладу ("Яма", ч. 1 — 2, 1909 — 15, та ін.), сатир. змальовує бурж. ділків, псевдонар. л-ру років війни (оповідання "Гога Веселов", 1916; "Канталупи", "Інтерв'ю", обидва — 1917, та ін.). Твори періоду еміграції сповнені спогадів і роздумів про життя в Росії (романи "Юнкери", 1928 — 32; "Жанета", 1932; оповідання "Ольга Сур", 1929), деякі з них написані на основі істор. анекдотів ("Однорукий комендант", 1923; "Тінь імператора", 1928), легендарних сюжетів ("Геро, Леандр і пастух", 1929). К. належить серія нарисів "Київські типи" (1895 — 98). Враження від поїздки на заводи Донец. басейну лягли в основу нарисів "Юзівський завод", "У вогні" (обидва — 1896) та ін. У нарисі "Події у Севастополі" (1905) відтворив розправу над матросами повсталого крейсера "Очаков". Глибоке, всебічне знання життя, правдивість і природність оповіді, гострий сюжет, виразність типів, психологізм, ясність і простота стилю, влучність слова надають особливої чарівності новелам, оповіданням, повістям та романам письменника. Окремі твори К. переклали О. Копиленко, Є. Дроб'язко, М. Шумило, Н. Андріанова, І. Кіпніс, М. Лещенко, Б. Рильський та ін.
Тв.: Собрание сочинений, т. І — 6. М., 1957 — 58; Собрание сочинений, т. 1 — 9. М., 1970 — 73; Собрание сочинений, т. 1 — 5. М., 1982; Укр. перекл. — Вибрані твори. К., 1950; Оповідання. К., 1953; Анафема. К., 1958; Мирне життя. Ужгород, 1960; Поєдинок. К., 1981.
Літ.: Воровский В. В. А. И. Куприн. В кн.: Воровский В. Литературно-критические статьи. М., 1956; Берков П. Н. Александр Иванович Куприн. М. — Л., 1956; Волков А. А. А. И. Куприн на Украине. "Советская Украина", 1960, № 9; Афанасьев В. А. Александр Ивансвич Куприн. М., 1972; Цященко Т. Про роботу О. І. Купріна в київській пресі. "Радянське літературознавство", 1973, № 9; Куприна К. А. Куприн — мой отец. М., 1979; Волков А. А. Творчество А. И. Куприна. М., 1981; Кулешов Ф. И. Творческий путь А. И. Куприна. Минск, 1983; Хинкулов Л. На рубеже веков (Александр Куприн). В кн.: Хинкулов Л. Золотые ворота Киева. К., 1988.
Н. Є. Крутікова.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)