КУЧЕР Василь Степанович

КУ́ЧЕР Василь Степанович

• КУЧЕР Василь Степанович

[7(20).VII 1911, с. Вербів, тепер с. Любимівка Андрушівського р-ну Житом. обл. — 18.IV 1967, Київ]

- укр. письменник. Навч. 1930 — 34 в Харків. ун-ті. Під час Вел. Вітчизн. війни — військ. кореспондент. Працював у пресі. У довоєнні роки вийшли збірки оповідань і нарисів "Cuscuta", "Дві новели", "Марта" (всі — 1932), "Мої друзі" (1935), "Квітує жито" (1938), "Дорога на заставу" (1939) та ін. — про хліборобів, робітників, воїнів Червоної Армії. Опубл. істор. повість "Кармелюк" (1940; нова ред. — роман "Устим Кармалюк", 1954). Героїку війни, зокрема оборону Одеси і Севастополя, відобразив у нарисі "Людмила Павличенко" (1943), романах "Чорноморці" (1948, нова ред. — 1952) і "Голод" (1961). Життя повоєнного села, трудові будні робіт. колективів К. змалював у романах "Прощай, море" (1957), "Трудна любов" (1960), "Намисто" (1964), "Орли воду п'ють" (1966). К. належить також роман "Ми не спимо на трояндах" (1967), сценарій кінофільму "Вітер зі сходу". Автор численних нарисів про передових виробничників, сільс. інтелігентів, молодих трудівників та ін. Окр. твори К. перекладено рос. та ін. мовами.

♦ Тв.: Твори, т. 1 — 5. К., 1970 — 71; Голод. К., 1988; Рос. перекл. — Черноморцы. М., 1976; Плещут холодные волны М., 1977.

■ Літ.: Килимник О. Крізь роки. К., 1968; Про Василя Кучера. К., 1971; Зленко Г. Д. Вічне моє море. В кн.: Зленко Г. Д. З полону літ. К., 1989; Логвиненко М. Правда письменника. "Літературна Україна", 1991, 25 липня.

Л. С. Монастирецький.