КУШНІР Володимир

КУШНІ́Р Володимир

• КУШНІР Володимир

(псевд. і крипт. — В. Ріншук; К-р, В.; — Р; V; W. К. та ін.; 1881, Галичина — 25.Х 1933, Прага)

- укр. публіцист і культур. діяч. Закін. Львів. ун-т. На поч. 20 ст. переїхав до Відня, де організував і керував Бюро укр. преси (1907), 1906 — 10 став співзасновником і ред. журн. "Ruthenische Revue" (пізніша назва "Ukrainische Rundschau" — "Український огляд"), на сторінках якого вміщував твори Ю. Федьковича, І. Франка, В. Стефаника, О. Кобилянської та ін. у перекладах В. Горошовського, А. Боша, М. Ючури. 1912 — ред. газ. "Діло", 1913 — 14 — "Народний голос" у Чернівцях; під час 1-ї світ. війни — редактор віден. газ. "Ukrainische Korrespondenz" ("Українська кореспонденція"), співробітник віден. журналів "Воля" (1919), "На переломі" (1920) та ін. На поч. 20-х pp. очолював Спілку укр. письменників і журналістів у Чехії, до якої входили О. Олесь, А. Крушельницький та ін. З 1923 жив у Празі, викладав нім. мову у Вищому пед. ін-ті, видав підручник з нім. мови. Автор ст. "Б'єрнштьєрне Бйорнсон" (1910). До 100-річчя від дня народження Кобзаря уклав, відредагував і видав разом з О. Поповичем зб. "Тарас Шевченко — найбільший поет України" (1914, нім. мовою). Написав кілька політ. есе і розвідок. Деякі статті періоду 1-ї світ. війни позначені впливом австрофільських тенденцій. К. уклав і видав зб. документів "Польські жорстокості на Західній Україні" (1931, англ. мовою). Підтримував творчі взаємини і листувався з М. Коцюбинським, І. Франком.

Ф. П. Погребенник.