Костаріканська література

Костаріка́нська література

• Костаріканська література

- л-ра народу Коста-Ріки. Створюється ісп. мовою. Твори колон. періоду (16 — 18 ст.) були наслідуванням зразків ісп. л-ри (зб. інтим. лірики "Строфи" Д. Хіменеса, 1574). У кін. 17 — на поч. 18 ст. з просвітит. ідеями виступили Х. А. де Льєндоі-Гойкоечеа, Ф. дель Кастільйо. Як самостійна К. л. почала розвиватися після проголошення незалежності країни (1821). В л-рі цього часу панує неокласицизм. На межі 19 — 20 ст. поширюється костумбризм (зб. оповідань і легенд "Мальовнича Коста-Ріка" М. Аргуельйо Мори, 1899). Костумбристські традиції згодом поступаються реаліст. тенденціям. У творчості Х. Гарсіа Монхе — автора перших нац. романів "Сирітка" і "Дочки полів" (обидва — 1900) це пов'язано з подоланням натуралізму. Просвітит. і публіцист. діяльність цього письменника

[засновник журн. "Repertorio Americano" ("Американський збірник", 1919 — 58)] сприяла становленню демокр. ідей у л-рі 1-ї пол. 20 ст. До реалізму тяжіли також Р. Фернандес Гуардіа (зб. "Костаріканські оповідання", 1901), М. Гонсалес Селедон (зб. оповідань "Незвичайна", 1910), М. де Х. Хіменес, К. Гонсалес Рукавадо та ін. З драм. творами виступили К. Д. Уренья, Е. Кальсамілья. Фольклор. мотиви лягли в основу колект. зб. віршів "Костаріканська ліра" (1890 — 91). До сел. тематики звернулися поети А. Х. Ечеверріа (збірки "Романси", 1903; "Селянські мотиви", 1905), Л. Чаварріа (зб. "Орхідеї", 1904). На поч. 20 ст. провідну роль у поезії відіграє модернізм (Р. Бренес Месен, Р. Кардона, Х. Марчена). Соціальна і політ. тематика розробляється у романах "Сфінкс на стежці" Х. Кардони (1914), "Хворе дерево" (1918) та "Падіння орла" (1920) К. Гахіни, повісті "Хуан Варела" А. Еррера Гарсіа (1939) та ін. Події болів.-парагв. війни (відома як Чакська війна 1932 — 35) відображено в романі "Зелене пекло" Х. Маріна Каньяса (1935). Антиімперіаліст. й антиклерик. спрямування мав цикл публіцист. нарисів "Банани і люди" (1931) Кармен Ліри (справж. — Марія Ісабель Карвахаль). Викриття грабіжницької діяльності однієї з північноамер. компаній у Коста-Ріці — у центрі роману "Маміта Юнай" (1941) К. Л. Фальяса. Він же автор повістей "Підривники", "Майстерня", "Моя хрещена" (усі — 1954), в яких порушено й морально-етичні проблеми. Пролетарі, їхня боротьба за соціальну справедливість — осн. тема роману "Той, кого називають народом" Ф. Доблеса (1942). В л-рі 60 — кін. 70-х pp. соціально-крит. тенденції розвинулися у романах Ф. Дурана Айянеги ("„Два реали" та інші розповіді", 1960), Х. Гутьєрреса ("Порт Лімон", 1960; "Радянський Союз такий, яким він є", 1967; "Загинемо, Федеріко?..", 1973; "Ти пам'ятаєш, брате?", 1978, та ін.), Х. С. Уртадо ("Переможені", 1977), у поезіях Г. Доблеса (зб. "Глибинне коріння", 1956), К. Наранхо (зб. "Меса у темряві", 1967), Х. Дебраво (збірки "Ми — люди", 1966; "Пісні кожного дня", 1967), Х. Доблеса ісагірре (зб. "Тягар життя", 1968), Х. Саласа (зб. "Світло навкруги", 1974), А. Часе (збірки "Книга про мою батьківщину", 1976; "Земля під ногами", 1978), у драмах А. Каньяса (п'єса "У серпні виповнилося два роки", 1968, та ін.). Творчість Й. Ореамуно зазнала впливу "потоку свідомості" літератури. В Україні твори коста-рік. письменників опубл. у збірках "Латиноамериканська повість" (К., 1978), "Слово, народжене в борні. Поезія та проза молодих латиноамериканських письменників" (К., 1984), періодиці ("Всесвіт", 1976, № 2; "Всесвіт", 1983, № 8; "Молода гвардія", 1984, 4 серпня, тощо). Серед перекладачів — М. Литвинець, Л. Олевський, О. Стаєцький, М. Жердинівська, О. Буценко, В. Герасим'юк та ін.

■ Літ.: Кутейщикова В. Н. Роман Латинской Америки в XX в. М., 1964; Гамбоа Ф. Коста-Рика. Историко-публицистический очерк. М., 1966; Жердинівська М. Антиімперіалістичний роман Гутьєрреса. "Всесвіт", 1976, № 2; Мамонтов С. П. Испаноязычная литература стран Латинской Америки XX века. М., 1983.

Р. Ф. Естрела-Льопіс.