ЛЕВІТІНА Софія Марківна

ЛЕВІ́ТІНА Софія Марківна

• ЛЕВІТІНА Софія Марківна

[3 (15).VII 1891, м. Новгород-Сіверський, тепер Черніг. обл. — 6.XI 1957, Київ]

- рос. письменниця. Жила в Україні. Закін. 1909 Бернський ун-т, 1910 — 12 навч. в Петерб. жін. мед. уч-щі. Була політпрацівником у Черв. Армії та на рад. і парт. роботі. Автор повісті "Пиріжки" (1928), збірок оповідань "Етапи" (1926), "Голос серця" (1942), п'єс "Улоговина" (1925), "Вирок" (1926), "Банкрут" (1927), "Товариш" (1927), "Знедолені" ("Ета", 1932), "Наступ" (1936), "Великий кордон" (1940), в частині яких неправдиво зобразила події в Україні після жовтня 1917 року, зокрема злочинні хлібозаготівлі 1932 — 33, та ін. Окр. твори Л. переклали І. Дніпровський, М. Сулима, Я. Савченко. У 20 — 30-х pp. Л. брала активну участь у безпідставних політ. звинуваченнях О. Шумського, М. Скрипника, П. Любченка, М. Хвильового, І. Микитенка та багатьох ін. жертв сталінських репресій.

♦ Тв.: Пьесы. К., 1936; Укр. перекл. — Улоговина.

[X.], 1925; Марійка.

[X.], 1927; Товариш.

[X.], 1928.

В. А. Бурбела.