ЛИТВИН Юрій Тимонович

ЛИТВИ́Н Юрій Тимонович

• ЛИТВИН Юрій Тимонович

(26.XI 1934, с. Ксаверівка Васильківського р-ну Київ. обл. — 5.IX 1984, с. Кучино Чусовського р-ну Перм. обл., Росія; 19.XI 1989 прах перенесено до Києва)

- укр. письменник, правозахисник. Закін. гірничо-промислову школу в м. Шахтах (Рост. обл.). Працював комсоргом у рідному селі. 1953 за протест проти сваволі місцевого начальства на підставі сфабрикованого звинувачення був засуджений до примусової праці (відправлений на буд-во Куйбишев. ГЕС), згодом зазнав ще чотирьох ув'язнень за т. з. наклепницькі вигадки про рад. лад. З 1978 — член Укр. Гельсінської Спілки. Помер у таборі особл. режиму. Більшість творів написана у в'язницях і таборах (конфісковані КДБ): на поч. 60-х pp. — "Поема про проліски", повісті "Безумець", "Робітнича справа" (всі — рос. мовою, неопубл.), цикл віршів "Трагічна галерея" (рос. мовою, опубл. 1991); в кін. 70-х pp. — есе "Якщо Бога нема — все дозволено" (неопубл.), ст. "Правозахисний рух на Україні, його засади і перспективи" (1979). В основі повісті "Ялинка" (1983, незакін.) — особисті переживання. Твори Л. мають антитоталітарне спрямування, пройняті любов'ю до рідної землі, тривогою за долю України.

♦ Тв.: Трагічна галерея. В кн.: Стус В., Литвин Ю. Передчуття. Львів, 1991; "Сонце без Ялинки не приносить щастя..." [Листи]. "Україна", 1991, № 25; Правозахисний рух на Україні, його засади і перспективи. "Слово і час", 1992, № 2; Табірні вірші. "Сучасність", 1993, № 3.

■ Літ.: Покальчук О. Доказ речей незримих. В кн.: Стус В., Литвин Ю. Предчуття. Львів, 1991; Овсієнко В. Любов. Добро. Свобода. "Україна". 1991, № 24; Доценко Р. Під в'язничим муром епохи. "Сучасність", 1993, № 3.

А. Г. Шпиталь.