ЛОЗИНСЬКИЙ Михайло Михайлович

ЛОЗИ́НСЬКИЙ Михайло Михайлович

• ЛОЗИНСЬКИЙ Михайло Михайлович

(псевд. і крипт. — М. Л., М. М., Л-ий, М., Закордонний, Михайленко М., Радикал та ін.; 30.VI 1880, с. Бабине, тепер с. Бабин-Зарічний Калуського р-ну Івано-Франк. обл. — 9.Х 1937)

- укр. політ. діяч, публіцист, літературознавець, перекладач. Закін. 1912 Віден. ун-т. Працював юристом, співробітничав у газ. "Громадський голос", "Діло", "Рада" та ін. У 90-х pp. — активний діяч Русько-укр. радикальної партії. 1918 — 19 — секретар закорд. справ уряду ЗУНР. 1927 переїхав до Харкова, викладав у вузах, зокрема Ін-ті рад. будівництва і права. Відстоював право укр. народу на держ. незалежність, пропагував ідеї духовної єдності України, викривав "москвофілів". Автор праць "Духовенство і національна культура" (1912), "Українське національне питання у творах М. Драгоманова" (1915), "Галичина в житті України" (1916) та ін.; літературозн. розвідки "Тарас Шевченко, його життя і значення" (1912), статей "Іван Тургенєв", "Лев Толстой" (обидві — 1908), "Герцен і Україна" (1912) та ін. Переклав ряд оповідань М. Горького, Л. Андрєєва та М. Гаршина, араб. казки "Тисяча й одна ніч" (в. 1, 1912; в. 2, 1913), праці "Розвиток соціалізму від утопії до науки" Ф. Енгельса (1903), "Національна економія" І. Конрада (1913). Виступав також з лірич. поезіями (в альманахах "Багаття", "Нова рада" та ін.). 1933 репресований, згодом розстріляний. Реабілітований посмертно.

♦ Тв.: У Івана Франка. В кн.: Іван Франко у спогадах сучасників, кн. 2. Львів, 1972.

Ф. П. Погребенник.