ЛУНДКВІСТ (Lundkvist) Артур Нільс

ЛУ́НДКВІСТ (Lundkvist) Артур Нільс

• ЛУНДКВІСТ (Lundkvist) Артур Нільс

(3.III 1906, с. Оберюнга, лен Сконе)

- швед. письменник, громад. діяч, член Швед. академії з 1968. Віце-президент Всесв. Ради Миру (з 1950). Освіту здобув самотужки. Новаторством у галузі форми позначені вірші збірок "Жар" (1928), "Оголене життя" (1929), "Чорне місто" (1930), "Біла людина" (1932). З серед. 30-х pp. Л. перебував під впливом фрейдизму та франц. сюрреалізму. Песимістичні мотиви наявні у романі "Річки течуть до моря" (1934), поет. збірках "Мости ночі" (1936), "Тема вогню" (1939), "На перехресті" (1942), "Вірші між звіром і богом" (1944). Для повоєнної поезії Л. характерні життєстверджуючі настрої: збірки "Життя як трава" (1954), "Дерево, що говорить" (вірші у прозі, 1960). Сатиричне спрямування мають повісті-роздуми "Малінга" (1952) та "Про Сірканію, країну майбутнього" (1957), поема "Агадір" (1961). Л. належать ще автобіогр. роман "Подорож в юність" (1945), істор. балади і романи "Життя і смерть вільного стрільця" (1968) та "Воля неба. Чингісхан у сучасному розумінні" (1970), роман-фантазія "Оптиміст, очорнитель" (1976, про Ф. Гойю) та ін. твори цього жанру. Опублікував кілька збірок дорожніх нарисів — "Індійська пожежа" (1950), "Маки з Ташкента" (1952), "Вулканічний континент" (1957), "Так живе Куба" (1965). Лауреат Міжнар. Ленінської премії "За зміцнення миру між народами" (1957). Вірш Л. "Мій тост" перекл. Г. Кирпа (зб. "Поклик". К., 1984). Портрет с. 237.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Вулканический континент. М., 1961; Говорящее дерево. М., 1964; Жизнь и смерть вольного стрелка. М., 1972; Избранное. М., 1988.

■ Літ.: Неустроев В. П. А. Лундквист. В кн.: Неустроев В. П. Литература скандинавских стран (1870 — 1970). М., 1980.

Е. А. Жежерун.