ЛУПІЙ Олесь (Олександр) Васильович

ЛУПІ́Й Олесь (Олександр) Васильович

• ЛУПІЙ Олесь (Олександр) Васильович

(28.III 1938, с. Нова Кам'янка, тепер Жовківського р-ну Львів. обл.)

- укр. письменник. Закін. 1961 Київ. ун-т, працював у редакціях газет "Молодь України", "Літературна Україна", вид-ві "Радянський письменник" (з 1991 — "Український письменник").

Любов до рідної землі, філос. осмислення минулого і сучасності, звеличення людини — осн. теми поет. збірок "Вінки юності" (1957), "Майовість" (1964), "Перевал" (1969), "Голос" (1970), "Люди всієї планети" (1974), "Невпинність" (1977), "Любов і лад" (1982), "Одна-єдина" (1984), "Довголіття бджоли" (1987), "Кольорами предків" (1991) та ін. Майже всі прозові твори Л. присвячені подіям на західноукр. землях у важкий повоєнний час, найвідоміші з них — романи "Милява" (1965), "Герць" (1966), "Грань" (1968), "Відлуння осіннього грому" ("Вірність", 1976), "Нікому тебе не віддам" (1984), "Чоловіки не відчувають болю" (1987), збірки повістей та оповідань "Романа" (1971), "Час квітня" (1975). Автор істор. роману "Падіння давньої столиці" (1991, про героїчну оборону Києва 1240 від монголо-татар. орд) та істор. повісті "Гетьманська булава" (1993) — за обидва твори письменник удостоєний Держ. премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994). Для дітей написав збірки віршів "Заграй, сопілко" (1960), "Веселі музики" (1985). За сценаріями Л. поставлено на Одес. кіностудії худож. фільми "Багряні береги" (1979) і "Данило — князь Галицький" (1987). Окр. твори Л. перекладено багатьма мовами світу.

■ Літ.: Малишко А. Молоде жниво. В кн.: Лупій О. Поезії. К., 1972; Мишанич О. На перехресті любові й ненависті. "Літературна Україна", 1986, 9 січня; Чередниченко Д. С. Свідчення пшеничної стеблини. В кн.: Лупій О. Віра серця мого. К., 1988.

О. В. Мишанич.