МІНСЬКИЙ Микола Максимович

МІ́НСЬКИЙ Микола Максимович

• МІНСЬКИЙ Микола Максимович

(справж. прізв. — Віленкін)

[15(27).І 1855, с. Глибоке, тепер місто Вітеб: обл., Білорусь — 2.VII 1937, Париж]

- рос. письменник. Закін. 1879 Петерб. ун-т. 1876 в газ. "Новое время" опубл. вірші, в яких висловив співчуття до болг. народу у його визв. боротьбі проти тур. поневолення. Деякі твори М. 70-х pp. пройняті мотивами громадян. скорботи і схвально сприймалися революц. народниками (поема "Остання сповідь", 1879). Першу зб. "Вірші" (1883), сповнену волелюбних мотивів, знищила цензура. Поезіям 80-х pp. притаманні тужливі настрої, зневіра в революц. боротьбі, абстрактна риторика. 1884 у київ. газ. "Заря" опубл. ст. "Давня суперечка" (у співавт. з І. Ясинським), в якій М. одним з перших проголосив деякі принципи рос. декадансу. Вітав революцію 1905 — 07 ("Гімн робітникові"). Був офіц. редактором-видавцем більшовицької газ. "Новая жизнь". Переслідуваний цар. урядом, виїхав за кордон, де продовжував літ. діяльність (драм. трилогія "Залізний привид", "Мала спокуса" й "Хаос", 1909 — 12, та ін.). Значну частину літ. спадщини М. становлять переклади: "Іліада" Гомера, окр. твори П. Верлена, П. Б. Шеллі, Дж. Байрона, ряд п'єс В. Шекспіра, Мольєра та ін. За рад. часу жив у Берліні, Лондоні (працював у повпредстві СРСР), Парижі. В ост. роки відійшов від літ. творчості. У 1883 — 87 М. часто приїздив до Києва, про що згадується у кн. спогадів "Роман мого життя" І. Ясинського (1926).

♦ Тв.: Полное собрание стихотворений, т. 1 — 4. СПБ, 1907; Из мрака к свету. Избранные стихотворения. Берлин — Пг. — М., 1922.

■ Літ.: Фомин А. Н. Минский. В кн.: Русская литература XX века, т. 2. М., 1915.

М. Л. Гомон.