МІРМУХСІН

МІРМУХСІ́Н

• МІРМУХСІН

(справж. — Мірмухсін Мірсаїдов; 3.V 1921, Ташкент)

- узб. письменник, нар. письменник Узбекистану з 1981. Закін. 1941 Ташк. пед. ін-т. Автор поет. збірок "Вірність" (1945), "Гості" (1954), "Серце і філософія" (1963); поем "Уста Гіяс" (1947), "Зелений кишлак" (1948), "Рідні" (1953); вірш. роману "Зіяд і Адіба" (1958). У романах "Умід" (1969), "Син ливарника" (1972), "Чаткальський тигр" (1977), "Коріння і листя" (1981) М. простежує долі людей різних поколінь. Істор. минуле узб. народу відтв. у романах "Зодчий" (1974), "Ходжентська фортеця" (1988), повісті "Білий мармур" (1958). Пише для дітей. Ряд творів М. присвячено укр. тематиці (вірші "Ганна Шелест", "Дуб", "Київські каштани"; поема "Рідні", 1970). Під впливом поезії Т. Шевченка написав вірш "Кобзар" (1943). Перекл. з рос. і укр. л-р. Його переклади Шевченкових поезій — "Слава", "Гоголю", "Марку Вовчку", "Сон" ("На панщині пшеницю жала") та ін. — ввійшли до зб. "Кобзар" узб. мовою (т. 1, 1959). Окр. твори М. переклали І. Ле, П. Засенко.

♦ Тв.: Укр. перекл. — Маленька лікарка. К., 1956; Слива та урюк. К., 1960; Київські каштани. В кн.: Сузір'я, в. 16. К., 1982; Рос. перекл. — Зодчий. М., 1978; Избранное. М., 1981; Чаткальский тигр. Ташкент. 1985; Ходжентская крепость. М., 1991.

В. Г. Леденьов.