МІРШАКАР Мірсаїд

МІРШАКА́Р Мірсаїд

• МІРШАКАР Мірсаїд

(справж. прізв. — Міршакаров)

(5.V 1912, кишлак Сіндеве, тепер Шугнанського р-ну Горно-Бадахшанської а. о.)

- тадж. письменник, перекладач, держ. і громад. діяч, нар. поет Таджикистану з 1962. Закін. 1930 радпартшколу в Душанбе. В 1961 — 75 був головою Верх. Ради Таджикистану. Автор збірок віршів "Весна молодості" (1940), "Діти батьківщини" (1984), "Любов і життя" (1989), поем "Стяг перемоги" (1934), "Золотий кишлак" (1942), "Непокірний Пяндж" (1949; за дві останні — Держ. премія СРСР, 1950), "Бунт розуму" (1978); п'єс "Тошбек і Гулькурбон" (1946), "Моє місто" (1952), "Трагедія Усманова" (1957), "Дорогою батьків" (1971), "Битва в пустелі" (1974) та ін., багатьох творів для дітей. Написав кн. спогадів "Пам'ять про моїх дорогих друзів" (1980). Ряд поезій присвятив Україні, серед них "Дніпро", "Біля пам'ятника поетові", "Брату Платону Вороньку" та ін. 1942 опубл. поему "Федько" — про долю укр. хлопчика під час Вел. Вітчизн. війни. Переклав вірш "Сонце заходить, гори чорніють" Т. Шевченка (1964). Окр. твори М. переклали В. Струтинський, Л. Забашта, В. Сокіл, П. Воронько, Б. Степанюк.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Таджицька поезія. К., 1962; Полум'яний подих. К., 1979; Дніпро. В кн.: Сузір'я, в. 20. К., 1984; Рос. перекл. — Избранное. М., 1977; Пятиречье. М., 1984; Избранное. М., 1986.

■ Літ.: Кедрина З. Мирсаид Миршакар. М., 1954; Писатели Таджикистана. Душанбе, 1986.

А. А. Горбачевський.