МЕЛЬНИЧУК Тарас Юрійович

МЕЛЬНИЧУ́К Тарас Юрійович

• МЕЛЬНИЧУК Тарас Юрійович

(20.VIII 1938, с. Уторопи, тепер Косів. р-ну Ів.-Франк. обл. — 29.III 1995, Чернівці)

- укр. поет. З 1958 навч. в Чернів. ун-ті, 1968 — 72 в Літ. ін-ті ім. О. М. Горького (Москва). Працював у редакціях газет Прикарпаття і Буковини, лісорубом у Комі АРСР, шахтарем на Донбасі, будував Криворіз. гірничо-збагачувальний комбінат, теслював у Краснояр. краї, був слюсарем-машиністом на Одес. залізниці. 1972 безпідставно репресований, згодом за ним встановлено адміністративний нагляд, позбавлено роботи. Автор збірок "Несімо любов планеті" (1967), "Із-за грат" (1982, Торонто), "Князь роси" (1990; Держ. премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1992), "Строфи із Голгофи" (1990, Великобританія). М. у своїх поезіях розгортає власне тлумачення пракоренів укр. народу, його істор. буття й духовного космосу. М. синтезує традиц. укр. метафоричний лад з модерним, вибудуваним на асоціативному способі образного мислення. Лауреат літ. премії ім. В. М. Сосюри (1990; за добірку поезій у "Літературній Україні", 1990, 12 квітня).

■ Літ.: Жулинський М. Князь роси. В кн.: Мельничук Т. Князь роси. К., 1990; Малкович І. Півслово про князя роси. — Жулинський М. Морозна душа плаче квітами поезії. "Літературна Україна", 1990, 12 квітня.

Ю. В. П'ятаченко.