МЕРЕЖКОВСЬКИЙ Дмитро Сергійович
МЕРЕЖКО́ВСЬКИЙ Дмитро Сергійович
• МЕРЕЖКОВСЬКИЙ Дмитро Сергійович
[2 (14).VIII 1865, Петербург — 9.XII 1941, Париж]
- рос. письменник, філософ, критик. З укр. родини, прадід М. належав до військ. старшини м. Глухова. Закін. 1889 Петерб. ун-т. 1903 — 04 разом з дружиною З. М. Гіппіус і Д. В. Філософовим видавав літ. журн. "Новый путь". Не сприйняв жовт. перевороту 1917. 1920 емігрував у Варшаву, згодом — Париж, де жив до кінця життя. Один з теоретиків декадент. напряму в рос. л-рі. Кн. "Про причини занепаду і про нові течії сучасної російської літератури" (1893) стала маніфестом рос. символізму. Автор трилогії "Христос і Антихрист" — романи "Смерть Богів" ("Юліан Відступник", первісна назва "Знедолений", 1896), "Воскреслі боги" ("Леонардо да Вінчі", 1901), "Антихрист" ("Петро і Олексій", 1905). В них історія і майбутня доля людства сприймається М. як споконвічна боротьба християнства з язичництвом, духовного з тілесним, правди небесної з правдою земною. Друга трилогія (п'єса "Павло І", 1908; романи "Олександр I", 1911, і "14 грудня", 1918) позначена антимонарх. тенденцією. В численних літ.-крит. статтях (збірки "Вічні супутники", 1897; "Л. Толстой і Достоєвський", т. 1 — 2, 1901 — 02) акцентував увагу на проблемі реліг. пошуків у худож. л-рі. Ідею перетворення світу на основі відродження реліг. сусп. свідомості відображено у кн. "Прийдешній Хам" (1906). В еміграції написав книжки "Наполеон" (т. 1 — 2, 1929), "Ісус Невідомий" (т. 1 — 2, 1932 — 33), "Павло і Августин" (1937), "Жанна д'Арк" (1938), "Данте" (т. 1 — 2, 1939) та ін.
♦ Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1 — 24. М., 1914; Собрание сочинений, т. 1 — 4. М., 1990; Христос и Антихрист. Трилогия, т. 1 — 4. М., 1989 — 90; Акрополь. М., 1991.
■ Літ.: Одоевцева И. На берегах Сены. М., 1989; Михайлов О. Н. Пленник культуры. В кн.: Мережковский Д. Собрание сочинений, т. 1. М., 1990.
М. В. Теплинський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)