МЕРСЬЄ (Mercier) Луї Себастьєн

МЕРСЬЄ́ (Mercier) Луї Себастьєн

• МЕРСЬЄ (Mercier) Луї Себастьєн

(6.VI 1740, Париж — 25.IV 1814, там же)

- франц. письменник. Навч. в колежі Чотирьох націй (Париж). Велику франц. революцію зустрів захоплено, але якобінцям не симпатизував. На філос. романі "Дикун" (1767), романі-утопії "2440-й рік" (1771) позначився вплив ідей Ж. Ж. Руссо. В п'єсах "Дезертир" (1770), "Незаможний" (1772), "Суддя" (1774), "Візок оптовика" (1775) порушив гострі соціальні проблеми. В істор. п'єсах відбито важливі політ. події того часу. В багатотомній зб. нарисів "Картини Парижа" (1781 — 88) відобразив побут і звичаї парижан. М. належать літ.-крит. книжки "Про театр, або Нове есе про драматичне мистецтво" (1773), "Про літературу та літераторів" (1778), "Про Ж. Ж. Руссо, одного з головних письменників, які підготували революцію" (1791) та ін. П'єса М. "Зоя" пост. в 20-х pp. 19 ст. у Полтав. театрі.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Картины Парижа, т. 1 — 2. М. — Л., 1935 — 36; [Твори]. В кн.: Французский театр эпохи Просвещения, т. 2. М., 1957; Год две тысячи четыреста сороковой Л., 1977.

■ Літ.: Левбарг Л. А. Луи Себастьян Мерсье. М. — Л., 1960.

Т. Т. Духовний.