МУРАДОВ Шах-Емір Білалович

МУРА́ДОВ Шах-Емір Білалович

• МУРАДОВ Шах-Емір Білалович

(20.V 1913, аул Куруш, тепер Ахтинського району, Дагестан)

- лезг. письменник, перекладач, нар. поет Дагестану з 1972. Закін. 1937 Даг. пед. ін-т (Махачкала). Вчителював, працював у пресі, на радіо. Автор збірок, де поряд з лірич. поезіями вміщено й соціально загострені сатир. твори — збірки "Щасливий Дагестан" (1949), "Білі голуби" (1953), "Говорить Шахдаг" (1961), "Пісні горця" (1967), "Сонце і любов" (1968), "Слава людяності" (1981), "Від серця до серця" (1983), ліричної збірки "Світлі мрії" (1988) та ін. Багато ліричних віршів М., покладених на музику, стали нар. піснями. Написав кілька п'єс, ряд книжок для дітей.

Щирі почуття до українського народу висловив у вірші "Привіт Україні" (1978). Перекл. з тур., франц., рос. й укр. л-р. Зокрема переклав "Заповіт", "Думку" ("Тече вода в сине море"), "Не завидуй багатому" та ін., автобіографію Т. Шевченка (1961). Окр. твори М. переклали М. Литвинець, І. Гончаренко, А. М'ястківський.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: Сонячний Дагестан. Поезія Країни гір. К., 1967; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Поэзия Дагестана. Махачкала, 1971; [Вірші]. В кн.: Антология дагестанской поэзии, т. 3. Махачкала, 1981. ■ Літ.: Ганиева А. М. Шах-Эмир Мурадов. В кн.: История дагестанской советской литературы, т. 2. Махачкала, 1967; Гашаров Г. Г. Певцы обновленного края. Махачкала, 1987; Акимова Ф. Лезгинский поэт Шах-Эмир Мурадов. Рекомендательный указатель литературы. Махачкала, 1958.

Г. Г. Ханмурзаев.