Малагасійська література

Малагасі́йська література

• Малагасійська література

- л-ра малагасійців, які живуть на о. Мадагаскар. Розвивається малагас. і франц. мовами. Має багатий і самобутній фольклор: поет. промови ("кабарі"), вірш. імпровізації на різні теми ("айнтені"), пісні-речитативи ("тунункалу"), що поширювались мандрівними співцями-оповідачами, а також легенди й казки. Перші писемні пам'ятки — істор. хроніки, написані малагас. мовою араб. алфавітом — датуються 12 ст. Літ. малагас. мова розвивається після введення лат. алфавіту (1823). 1835 здійснено перекл. Біблії; видано збірки казок (1870, упоряд. Рабезандріна; 1877, упоряд. Л. Даль), у 70-х pp. — збірки реліг. гімнів, багатотомну "Історію королів" Ф. Калле (1872 — 83). Після встановлення 1896 в країні франц. колон. режиму кращі представники М. л. пропагували ідеї просвітительства, боролися за утвердження нац. культури, виступали проти іноз. гноблення: романи "Андрозікелі" А. Равуадзанахарі (1896), "Зефіна і Арманд" та "Дитя Південного Океану" Ц. Радзаунаха (обидва — 1897). В поезії кін. 19 — поч. 20 ст. удосконалюються традиц. віршові форми і впроваджується силабо-тонічне віршування. На поч. 20 ст. помітну роль у формуванні нової М. л. відіграли Ж. Рацімісета, Ні Авана, Родліш та ін. літератори, які входили до політ. т-ва "Ві, вату, сакеліка" ("Залізо, камінь, сила"). 1915, після розгрому товариства, почалося масове переслідування прогресивної інтелігенції. Багатьох письменників було кинуто за грати. Середина 20-х pp. 20 ст. в М. л. має назву періоду "покинутих сіл": 1922 в країні почалась епідемія чуми, що тривала кілька років. Вимерлі села символізували в л-рі втрату нац. самобутності. В кін. 20-х pp. творчість поетів С. Ратані, Ж. Нарівуні, Докса засвідчила процес усвідомлення нац. і культур. самобутності країни. Ж. Ж. Рабеарівелу, Ш. Радзуелісулі та Ні Авана очолили рух за збереження нац. культури, під впливом якого в М. л. відроджується інтерес до нар. звичаїв, минулого країни, популяризується самобутність нац. літ. форм. Особливе місце в М. л. 40-х pp. посідає творчість письменника Е. Д. Андріамалали, автора романів "Поклик" (1943), "Русалка" (1944), "Останки", "Підступність" (обидва — 1945) та ін. 1952 засн. Спілку поетів і прозаїків Мадагаскару, яку очолив відомий письменник і педагог Р. Радземіса-Раулісун. Після проголошення 1960 незалежності країни поступово розширюється коло проблем, що порушуються в М. л. Складні соціальні зміни, що відбулися в малагас. суспільстві, відтв. у романах "Літо" (1964), "Запаморочення" (1966) і "Моє дитя" (1967) К. Раціфандріхаманани, "Була" А. Андрайни (1977) і "Настане світанок" Е. Рандріамамундзі (1983). Взаємини людей різних національностей — у центрі романів Е. Д. Андріамалали ("Місто мрії", 1970) і Равелуарісуна. Про тяжкі часи колон. неволі йдеться в романі "Стогне земля" А. Андрайни (1979). Найпомітніший представник поезії — Ле Міозотіс (зб. "Світло і тінь", 1971). Громадян. пафосом пройнята лірика Раду (зб. "В поті чола", 1973), К. Раціфандріхаманани, Р. Занаміотри та ін. поетів. 1979 ств. Асоціацію революц. письменників і діячів мист-ва Мадагаскару. Франкомовна М. л. з'явилася в 20-х pp. 20 ст. Особливого поширення у 30 — 40-і pp. набула поезія, з якою виступили Ж. Ж. Рабеарівелу (збірки "Перекладене з ночі", 1935; "Давні пісні Імерінського краю", 1939, тощо), Ф. Ранаїву (зб. "Тінь і вітер", 1947) і Ж. Ж. Рабеманадзара (збірки "На приступцях вечора", 1942; "Семиструнна ліра", 1948, та ін.). З 60-х pp. M. л. розвивається переважно малагас. мовою. Укр. мовою оповідання "Новий рік" А. Рацифехери опубл. у журн. "Всесвіт" (1979, № 12), вірші Ж. Ж. Рабеарівелу, Ф. Ранаїву, Ж. Ж. Рабеманандзари — у "Всесвіті" (1974, № 12; 1981, № 5), антології "Поезія Африки" (К., 1983) та зб. світової поезії 20 ст. "Заграва" (К., 1989). Малагас. казку "Рибалка Н'Дретса" вміщено в зб. "Казки народів світу" (К., 1989). Серед перекладачів М. л. — Л. Карташова, О. Вітте, В. Коптілов, В. Кухалашвілі, О. Масикевич, О. Мокровольський, В. Сулима, Вс. Ткаченко та ін.

■ Літ.: Кухалашвілі В. Поезія Мадагаскару. "Всесвіт", 1974, № 12; Никифорова И. Д. Литература Малагасийской Республики. В кн.: Современные литературы Африки. М., 1974; Кулик С. Мадагаскар не продається. "Всесвіт", 1980, № 2; Коптілов В. Слово, що розриває мовчання. "Всесвіт", 1981, № 5.

В. І. Ткаченко.