алітерація
алітера́ція
• алітерація
(від лат. ad — до і lit(t)era — буква)
- стилістичний прийом, який полягає в повторенні однакових приголосних з метою підсилення звукової інтонаційної виразності вірша. Як і рима, А. зміцнює смисловий зв'язок між словами, підкреслює найважливіші з них за змістом, надає образові органічної цілісності й експресії: "Нам неправда ненависна, як антисвіт" (Б. Олійник). Поширений різновид А. — звуконаслідування. Так, у рядках вірша М. Бажана: "Тихцем ступали обережні коні, нашоршившись на шуми польові" звуконаслідувальна А. створює враження настороженої тиші перед битвою, підсилюючи епітет "обережні коні". Подібну функцію виконує А. у вірші Р. Лубківського: "...Креше грім. Тиша кришиться кришталева". Значного худож. ефекту поети досягають, поєднуючи А. з ін. видом звукового повтору — асонансом: "Гармидер, гамір, гам у гаї..." (Т. Шевченко). В укр. поезії і прозі А. використовується з давніх часів. Див. також Звукова організація віриш, Звукові повтори, Звукопис.
Й. М. Голомбйовський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)