білоруська мова
білору́ська мова
• білоруська мова
- мова білорусів, які живуть в СРСР — у Білорус. РСР (осн. населення), в РРФСР, УРСР, Лит. РСР, Латв. РСР, а також за кордоном. Б. м. разом з російською та українською становлять сх. підгрупу слов'ян. мов індоєвроп. сім'ї. В СРСР Б. м. розмовляє понад 7 млн. чол. (1979, перепис). У сучас. Б. м. виділяють дві групи діалектів: північно-східну й південно-західну, між якими проходить смуга перехідних середньобілорус. говірок. Ці говірки лягли в основу сучас. літературної Б. м., що сформувалась у 19 — на поч. 20 ст. Б. м. почала складатись на базі давньорус. мови і діалектів Зх. Русі в процесі формування білорус. народності.
Найдавніші писемні пам'ятки з діалектними рисами Б. м. належать до 13 ст. (Смоленська грамота 1229 та ін.). Осн. фонетико-морфологічні особливості, характерні й для сучас. Б. м., сформувалися в 14 — 16 ст. Білорус. літ.-писемна мова цього періоду була близькою до тогочасної укр. літ. мови. У цей період у білорус. літ.-писемній мові формувалися діловий, полемічно публіцистичний, церковно-книжний, світський і, певною мірою, наук.-навчальний стилі. До живої нар. мови найближчим був діловий стиль. В ін. стилях значну частину становили церковнослов'янізми, полонізми, латинізми тощо. З 17 ст. функції білорус. літ. мови значно звузилися, бо її було заборонено як офіційну писемну мову в польс. державі, в складі якої з 16 ст. перебували білорус. землі. Після возз'єднання Білорусії з Росією в кін. 18 ст. поступово активізувався демократичний рух. Це сприяло формуванню (з 2-ї пол. 19 ст.) літ. Б. м. на живій нар. основі з урахуванням традицій старобілорус. писемної мови (особливо в словниковому складі й синтаксисі). Біля джерел нової літ. Б. м. стояли такі білорус. письменники, як Ф. Богушевич, Янка Купала, Якуб Колас, Цьотка, М. Богданович та ін. Проте внаслідок великодержавної політики царського самодержавства Б. м. до Великої Жовтн. соціалістич. революції не мала умов для всебічного розвитку, книги, журнали, газети Б. м. майже не друкувалися, її не використовували в офіційному вжитку, не велося навчання Б. м. в школі. Лише після Великого Жовтня внаслідок здійснення ленінської нац. політики Б. м. почала використовуватися у всіх сферах сусп.-політ. життя білорус. народу. У становленні літ. Б. м. велику роль відіграла творчість білорус. рад. письменників Янки Купали, Я куба Коласа, К. Крапиви, М. Горепького, М. Линькора, К. Чорного та ін. Упорядкуванню й остаточному оформленню літ. норм Б. м. сприяла широка н.-д. діяльність білорус. рад. лінгвістів (Ю. Карського, П. Бузука, К. Атраховича, П. Глєбки та ін.). За рад. часу було створено посібники й підручники для шкіл і вузів, нормативні й наук. граматики ("Граматика білоруської мови", т. 1 — 2, 1962 — 66; "Історія білоруської літературної мови", т. 1 — 2, 1967 — 68; "Діалектологічний атлас білоруської мови", 1963, Держ. премія СРСР, 1971), словники різних типів: "Тлумачний словник білоруської мови" (т. 1 — 5, 1977 — 84), "Українсько-білоруський словник" (1980) В. П. Лемцюгової; "Російсько-білоруський словник" (т. 1 — 2, 1982), "Словник білоруської мови" (1987) та багато ін. Наук. розробкою питань Б. м. займаються Ін-т мовознавства АН БРСР і відповідні кафедри ун-тів та пед. ін-тів республіки. Білорус. алфавіт — на слов'яно-кирилич. основі. Б. м. створено білоруську літературу.
■ Літ.: Анічэнка У. В. Беларуска-ўкраінскія пісьмова-моўныя сувязі. Мінск, 1969; Васілеўская А. Д. [та ін.]. Беларускае мовазнаўства. Бібліяграфічны ўказальнік (1825 — 1965 гг.). Мінск, 1967; Беларускае мовазнаўства. Бібліяграфічны ўказальнік. 1966 — 1975. Мінск, 1980.
М. В. Вирило, М. Г. Булахов.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)