веризм
вери́зм
• веризм
(verismo, від італ. vero — істинний, правдивий)
- реалістичний напрям в італ. л-рі та мист-ві останньої третини 19 ст. Сформувався під впливом критичного реалізму в європ. л-рі, теорії натуралізму Е. Золя. Особливості В., однак, зумовлені специфікою суто нац. проблем Італії після Рисорджименто — боротьби за нац. єдність і об'єднання країни (1870). Письменники-веристи Дж. Верга (основоположник напряму), Л. Капуана, Г. Деледда, М. Серао, Ф. де Роберто, С. Ді Джакомо, Д. Чамполі, проголосивши всеосяжним літ. жанром роман із сучас. життя, своїм гол. завданням вважали створення нової л-ри, яка б відбивала соціальні конфлікти італ. суспільства: злигодні народу, безпросвітне життя селянства та бідняків провінції в умовах наступу капіталізму. Веристи обгрунтували соціально-істор. детермінованість буття, але соціальну несправедливість часто трактували як фатальний закон (звідси — мотиви приреченості і песимізму в л-рі В.). Леся Українка в ст. "Два напрями в новітній італійській літературі" (1899) зазначала, що італ. письменники цього напряму намагалися "ставитися критично до навколишньої дійсності, але не зуміли встановити ні міцного критерію, ні визначеного ідеалу". В. сприяв демократизації л-ри, розширенню її тематич. діапазону. Він дав поштовх розвитку побутового театру (Дж. Роветта, Дж. Джакоза), вплинув на формування відповідної тенденції в музиці (опери П. Масканьї, Дж. Пуччіні, Р. Леонкавалло), живопису (Ф. П. Мікетті, Дж. Пеліцца да Вольпедо), скульптурі (В. Вела, В. Джеміто). Традиції В. розвивають прогрес. письменники сучас. Італії (К. Леві, Ф. Йовіне, В. Пратоліні та ін.).
■ Літ.: Українка Леся. Два направлення в новейшей итальянской литературе. В кн.: Українка Леся. Твори, т. 8. К., 1965; Володина И. Луиджи Капуана и литературная теория веризма (1860 — 1880). Л., 1975; Володина И. Пути развития итальянского романа. Вторая половина XIX — начало XX в. Л., 1980; Кирхенштейне А. Джованни Верга и литература Италии. Рига, 1965.
О. Є.-Я. Пахльовська.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)