грамоти
гра́моти
• грамоти
[від грец. γράμμα (γράμματος) — лист, послання]
- вид ділових документів 10 — 17 ст., написаних давньорус., старорос., староукр. і старобілорус. мовами. Писали їх спершу на бересті (див. Берестяні грамоти), дошках, лубі, пергаменті, а з 14 — 15 ст. — на папері. Найдавніша оригінальна Г. на пергаменті, що дійшла до нас, — дарча Г. князя Мстислава Володимировича (12 ст.). Залежно від призначення й змісту Г. поділялися на дарчі, договірні, судні, уставні, купчі, митні тощо. З 18 ст., у зв'язку з запровадженням Петром I західноєвроп. номенклатури документів, термін "грамота" виходить із шир. вжитку. Давньорус. Г. є одним з осн. джерел вивчення давньорус. народнорозмовної і літ. мов. Старорос., староукр. та старобілорус. Г. засвідчують фонетичні, граматичні й лексичні особливості відповідних східнослов'ян. мов, що формувалися.
■ Літ.: Черепнин Л. В. Русские феодальные архивы XIV — XV вв., ч. 1 — 2. М. — Л., 1948 — 51; Арциховский А. В., Борковский В. И. Новгородские грамоты на бересте. М., 1958; Українські грамоти XV ст. К., 1965; Грамоти XIV ст. К., 1974; Пещак М. М. Стиль ділових документів XIV ст. К., 1979.
В. М. Русанівський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)