дитяча література

дитя́ча література

• дитяча література

- художні, науково-художні, науково-популярні й публіцистичні твори, написані для дітей дошкільного (переважно книжки-малюнки, книжки-іграшки), молодшого шкільного (ілюстровані казки, короткі повісті, оповідання на побутові й соціальні теми), серед. і старшого шкільного віку (худож., наук.-популярна, пригодницька й фантастична л-ра, твори сусп.-політ. і морально-етичної проблематики). До кола дит. читання входять і худож. твори, написані для дорослих, але цікаві й доступні дітям: казки й вірші О. Пушкіна, вірші й поеми Т. Шевченка, Лесі Українки, байки І. Крилова, Л. Глібова, оповідання й повісті Л. Толстого, І. Франка, М Горького, А. Головка, О. Гончара, спеціально оброблені нар. казки, думи, твори зарубіж. класики — здебільшого в адаптованих виданнях ("Робінзон Крузо" Д. Дефо, "Дон Кіхот" М. Сервантеса, "Мандри Гуллівера" Дж. Свіфта, "Спартак" Р. Джованьйолі, "Овід" Е. Л. Войнич та ін.). У давнину естетично-пізнавальну та виховну функції виконувала усна нар. творчість. Укр. фольклор для дітей багатий жанрами й життєвим змістом: думи, пісні, колискові, пестушки, забавлянки, казочки, небилиці, скоромовки тощо. Творили ігрові пісні, лічилки, дражнилки та жарти і самі діти. Писемна вітчизн. л-ра для дітей починається з 11 ст. Це в основному твори морально-дидактичні й навчальні. До найперших відомих зразків л-ри для дітей належить "Поучення Володимира Мономаха" (1117). Адресувались дітям деякі твори церковної л-ри. Першою друк. книжкою, призначеною і для дит. читання, була "Азбука" (1574), яку видав Іван Федоров у Львові. В Росії книжки для дітей видавалися з 18 ст. М. Новиков заснував перший рос. журнал для дітей "Детское чтение для сердца и разума" (1785 — 89). Твори для дітей писали Л. Толстой, М. Некрасов, Я. Полонський, Д. Григорович, Д. Мамін-Сибіряк, А. Чехов, О. Серафимович, О. Купрін, В. Короленко та ін. рос. письменники. На Україні у 18 ст. вірші і байки для дітей писав Г. Сковорода (зб. "Сад божественных пЂсней", 1753 — 85, та "Басни харковскія", 1769 — 74). Велику популярність у дітей і молоді мала "Енеїда" І. Котляревського — перший твір нової укр. л-ри, написаний народною, а не книжною укр. мовою. Проблематику дит. творів розширили П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка. Початок Д. л. на Закарпатті поклав О. Духнович, який писав вірші, пісні, загадки, логографи, складав букварі, читанки. Г. Квітка-Основ'яненко засн. сторінку для дітей у журн. "Украинский вестник".

Письменники-демократи виховували дітей на правді життя, зображуючи селянина-трудівника, його побут і працю. Щирим та зрозумілим словом промовляв до дітей Т. Шевченко, його "Кобзар" надовго став гол. підручником, за яким діти вчилися любити рідну землю і народ. У поезії й прозі Т. Шевченко створив цілу галерею образів знедолених дітей. Він уклав і видав у Петербурзі "Букварь южнорусскій" (1861). Твори Т. Шевченка ще в 2-й пол. 19 ст. включалися до підручників і хрестоматій у рос. школах. Розвиваючи традиції Т. Шевченка, Марко Вовчок, Л. Глібов, Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний ставили за мету виховання морально здорових дітей, здатних боротися з соціальним злом, за громадян. ідеали. У казках і повістях для дітей ("Дев'ять братів і десята сестриця Галя", "Невільниця", "Кармелюк", "Маруся" та ін.) Марко Вовчок показала високі моральні якості простих людей, протест покріпаченого селянства проти гнобителів. Письменниця переклала рос. мовою дитячі твори Г. К. Андерсена, Жюля Берна, Жорж Санд, книги "Життя тварин" А. Брема, "Походження людини" Ч. Дарвіна. Помітною сторінкою укр. Д. л. є творчість Л. Глібова, який, поряд з байками, писав для дітей загадки, відгадки, жарти, пісеньки, акростихи. В кращих традиціях укр. дит. фольклору написано казки, вірші, перекази, байки Ю. Федьковича. Твори Л. Глібова і Ю. Федьковича популяризував журнал для дітей "Дзвінок" (1890 — 1914), що виходив у Львові. І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний і Б. Грінченко створили яскраві образи дітей бідноти. В казках "Запорожці", "Скривджені і нескривджені". "Два брати", "Вдячний лев", в оповіданнях "Вітрогон" і "Попались" І. Нечуй-Левицький виступав на захист скривджених, мріяв про кращі умови життя для дітей. Глибоким реалізмом, гуманістичною спрямованістю позначені дит. твори Панаса Мирного: цикл оповідань "Як ведеться, так і живеться", "Казка про Правду і Кривду", оповідання "Морозенко" та ін. Багато зробив для розвитку дит. л-ри Б. Грінченко. Він першим звернувся до наук.-худож. жанру ("Про грім та блискавку", "Велика пустеля Сахара" та ін.), організував видання дит. книжок, у багатьох своїх оповіданнях створив привабливі образи сільс. і шахтарських дітей ("Украла", "Олеся", "Дзвоник", "Ксеня", "Панько").

Поряд з реалістич. творами, у дожовтневий період існувала казенно-патріотична й реліг.-моралізаторська л-ра для дітей, розрахована на виховання у підростаючого покоління вірнопідданства й реліг. покори. Проти безідейної й антихудож. Д. л. вели послідовну боротьбу рос. і укр. письменники — революц. демократи. Важливою віхою в історії укр. Д. л. була творчість І. Франка. В автобіогр. оповіданнях "Малий Мирон", "Олівець", "Грицева шкільна наука" та ін. він показав знущання над сел. дітьми в школі, початки формування у дітей світогляду тощо. І. Франко писав казки на європ. і сх. сюжети ("Коли ще звірі говорили", "Лис Микита", "Абу-Касимові капці", "Коваль Бассім" та ін.). З-під його пера вийшли також численні літературно-критичні та теоретичні праці з проблем Д. л., її специфічних рис і особливостей, організації дит. читання в сім'ї і школі. Визначну роль у розвитку Д. л. відіграла Леся Українка. Найбільше уваги Д. л. вона приділяла на початку 90-х pp. 19 ст., коли активно виступала на сторінках журн. "Дзвінок". Тоді ж склала програму виховання дітей на творах худож. л-ри. Дітям адресовані її прозові казки "Метелик", "Біда навчить", "Лелія", вірші "Вишеньки", "Колискова", поетич. цикл "В дитячому крузі" та ін. Разом з К. Квіткою Леся Українка видала фольклорний зб. "Дитячі гри, пісні й казки" (1903). Своїми творами для дітей Леся Українка виховувала відчуття краси природи, доброту, любов до праці і рідної землі. Чимало слушних теор. міркувань про Д. л. висловлено і в листах Лесі Українки. Творами для дітей починав шлях у л-рі М. Коцюбинський. У "Дзвінку" він опубл. свої перші твори — вірш "Наша хатка" (1890) та віршовану казку "Завидющий брат" (1892). Дітям молодшого віку М. Коцюбинський присвятив і ряд прозових творів: маленькі казочки "Про двох цапків", "Дві кізочки" та ін., оповідання "Харитя", "Ялинка", "Маленький грішник". Для дітей створив художні нариси "Нюренберзьке яйце" і "Шевченкова могила" та переклав ряд класичних творів ("Святий вечір" Ф. Достоєвського, "Поворот тата" А. Міцкевича, "Тадейко" Е. Ожешко, "Люди та собаки" М. Вагнера га ін.). Трагічна доля дітей в умовах крайнього зубожіння селян постає у новелах "Новина", "Кленові листки", "Катруся" В. Стефаника. У злиднях і непосильній наймитській праці проходить дитинство героїв оповідань "Школяр", "Наука", "Радощі" А. Тесленка. Схоластичні, антигуманні методи навчання в дореволюц. школі викривав С. Васильченко, водночас показуючи кмітливість і природний розум дитини (оповідання "Роман", "Циганка", "Оксана"), морально здорове виховання дітей у сел. сім'ї ("Неслухняний глечик", "Басурмен"). До кращих творів дитячої шевченкіани належить повість "В бур'янах" С. Васильченка.

Після Великого Жовтня в СРСР створено багату дит. літературу, пройняту ідеями патріотизму, соціалістич. гуманізму, дружби народів. У період становлення нової школи велика увага приділялася питанням забезпечення суцільної грамотності, випуску книжок, періодики для дітей та юнацтва. Багато зробив у цій справі М. Горький. Важливу роль відіграли рішення ЦК РКП(б) "Про пресу і пропаганду" (1922), "Про піонерський рух" (1925). В організації книговидання для дітей на Україні в ці роки активну участь брали П. Тичина, В. Еллан (Блакитний), С. Федорченко, М. Венгеров, В. Чередниченко. Першими дит. творами в укр. рад. л-рі були вірші "Хор лісових дзвіночків", "А я у гай ходила" П. Тичини (зб. "Сонячні кларнети", 1918), оповідання А. Головка "Дівчинка з шляху" (1922), "Пилипко", "Червона хустина" (обидва — 1923). Боротьба з дитячою безпритульністю, становлення нової педагогіки, життя дітей у дитбудинках були темами багатьох творів, зокрема повістей "Олив'яний перстень" (1926) і "Авіаційний гурток" (1928) С. Васильченка, "Вуркагани" І. Микитенка (1927), "Інженери" А. Головка (1926). Для малих читачів пишуть вірші й оповідання Н. Забіла, О. Донченко, О. Копиленко, М. Пригара, В. Чередниченко. З'являються твори пригодницького та науково-фантастич. жанрів, яких укр. дожовтнева л-ра не знала: романи "Останній Ейджевуд" (1926) і "Господарство доктора Гальванеску" (1929) Ю. Смолича, зб. оповідань "Сенчині пригоди" О. Копиленка (1926). Значного рівня досягла історична проза: "Люди з червоної скелі" (1929), "Шляхом бурхливим" (1931) Г. Бабенка, "Богун" О. Соколовського (1931), "Хмереч" Ю. Платанова (1931) та ін. Драматургія для дітей почалась інсценізацією творів Т. Шевченка й І. Франка, згодом з'явилися п'єси на теми рад. дійсності — "Пастушкові пригоди" В. Минка (1927) та ін. Дит. письменники виступали авторами перших читанок і хрестоматій для школярів. У 20 — 30-х pp. на Україні засновані дит. журнали "Червоні квіти" (1923, з 1931 — "Піонерія"), "Більшовиченя" (1925), "Жовтеня" (1928 — 41, з 1945 — "Барвінок"), "Тук-тук" (1929). З'явилися докум. і публіцистичні твори для дітей (В. Худяк, Я. Гримайло, М. Трублаїні та ін.). В дохідливій формі письменники розповідали дітям про соціалістич. буд-во в країні, братерство народів — вірші В. Бичка, оповідання О. Іваненко, повість "Аул Іргіз" О. Донченка (1932). М. Трублаїні у книгах нарисів "До Арктики через тропіки" і "Людина поспішає на Північ" (обидві — 1931), циклі оповідань ("Волохан", "Малий посланець", "Крила рожевої чайки") розповів про освоєння Арктики, життя народів рад. Півночі. Перспективи розвитку Д. л. були накреслені в постанові ЦК ВКП(б) "Про видавництво дитячої літератури" (1933), у співдоповіді С. Маршака на І Всесоюз. з'їзді рад. письменників "Велика література для маленьких" (1934) та на I Всесоюз. нараді з питань дит. л-ри (1936). 1933 в Москві створено "Детгиз" (див. "Детская литература"), 1934 на Україні — "Дитвидав" (див. "Веселка"). З теоретичними статтями про Д. л. виступали М. Горький, Н. Крупська, А. Макаренко. Розширюються тематичні обрії Д. л., зростає її виховний вплив на дітей і підлітків. Д. л. збагачується новими жанрами, юні читачі одержали твори вел. форми: романи, повісті. Серед них — дилогія "Дуже добре" (1936) і "Десятикласники" (1938) О. Копиленка, трилогія "Дитинство", "Наші тайни", "Вісімнадцятилітні" Ю. Смолича (1936 — 38), повість "Школа над морем" О. Донченка (1937). Виховуючи у дітей почуття патріотизму, відданість революц. ідеалам, письменники показували героїку громадян. війни — поема "Перекоп" В. Бичка (1937), повісті "Син Таращанського полку" (1937) і "Олександр Пархоменко" (1938) Петра Панча, "Полк Тимофія Черняка" (1938) і "Тургайський сокіл" (1940) О. Десняка, "Ядвіга і Малка — поліські партизанки" Д. Бузька (1936). Худож. осмисленню істор. минулого присвячені роман "Людолови" З. Тулуб (1934 — 37), повість "Іван Богун" Я. Качури (1940), цикл романів і повістей О. Соколовського про революц. народництво. Серед творів пригодницького жанру найпомітніші — повісті "Лахтак" (1935) і "Шхуна „Колумб"" (1937) М. Трублаїні, "Батьківщина" (1936) і "Карафуто" (1940) О. Донченка, романи "Граніт" (1937) і "Крейсер" (1940) В. Собка. Жанр наук. фантастики розробляли В. Владко ("Ідуть роботарі", 1931; "Аргонавти всесвіту", 1935; "Чудесний генератор", 1936), М. Романівська ("Загнуздані хмари", 1936), Ю. Смолич (трилогія "Прекрасні катастрофи", 1934), М. Трублаїні ("Глибинний путь", 1941). Розвивалася драматургія: п'єси "Крейсер „Буревісник"" О. Донченка (1932). "Невільник", "На волю", "Арсенальці" (всі — 1939) і "Чарівна сопілка" (1941) Д. Бедзика, "Івасик-Телесик" А. Шияна і Є. Фоміна (1941). Період сталіншини негативно позначився і на Д. л. Окремі письменники захоплювалися звеличенням вождя, шпигуноманією. У л-рі зароджувалися тенденції, які пізніше справедливо будуть названі лакуванням дійсності.

У роки Великої Вітчизн. війни вийшли дит. книжки "Дівчинка у вінку" Ю. Яновського (Ростов-на-Дону, 1941), "Вони зустрінуться" і "Вовки" О. Іваненко (Уфа, 1942), "Допит" О. Копиленка (Воронеж, 1942), "Життя" О. Донченка (Уфа, 1942). Ратному подвигу юних героїв присвячено, зокрема, повісті "Атестат зрілості" В. Козаченка (1946), "Земля гуде" О. Гончара (1947), "Лісничиха" О. Донченка (1947), "Таємниця Соколиного бору" Ю. Збанацького (1951), "Сашко" Л. Смілянського (1952) та інші твори. Здобули популярність книжки "Мої ляльки" (1946), "Ростіть щасливо" (1947) і "Веселі каруселі" (1951) І. Неходи, "Щасливий день суворовця Криничного" (1948) І. Багмута, "Рідні діти" О. Іваненко (1951), "Читаночка" (1951) і "Казка про Чугайстра" (1957) П. Воронька, "Мої приятелі" (1951) і "Діамантовий берег" (1962) І. Сенченка. У творах про сучасність переважала тема праці — збірки віршів М. Стельмаха ("Колосок до колоска", 1951), М. Упеника ("Про Донбас", 1950), Г. Бойка ("Шахтарочка", 1950), М. Познанської ("Про чудо-ліс, що на полі зріс", 1950). Популярним серед старшокласників став роман "Золота медаль" О. Донченка (1954). У 50-х pp. прийшло молоде покоління дит. письменників — П. Бабанський, П. Висікан, В. Нестайко, В. Малик, Б. Комар, І. Кульська, Л. Компанієць, В. Ладижець та ін. З гумористич. і сатир. віршованими оповіданнями для дітей виступає Д. Білоус. Соціально-духовні зміни, що сталися в країні після XX з'їзду КПРС, викликали піднесення Д. л., пожвавлення худож. пошуків, видавничої справи. 1960 для дошкільнят створено журн. "Малятко". Вид-во "Веселка" розпочало серійні видання "Перші книжечки дитячого садка", "Для першокласника", "Шкільна бібліотека", "Казки народів СРСР", "Юні герої", "Історико-революційна бібліотека", "В сім'ї єдиній", "Пригоди. Подорожі. Фантастика". Літературна ленініана для дітей поповнилася прозовими ("Швейцарська марка" В. Нестайка, "Рукавичка" В. Близнеця, "Під високими Татрами" В. Бандурака, "Хлопчик і жар-птиця" В. Канівця) і поетичними ("До нас прийшов Ленін" В. Бичка та ін.) творами. Подвигові рад. народу у Великій Вітчизн. війні присвячено повісті "Єсть, стояти на смерть" Д. Ткача (1965), "Ніна Сагайдак" Д. Міщенка (1966), "Паруси над степом" (1965) і "Землянка" (1966) В. Близнеця, "Пролетіли коні" Є. Гуцала (1965), "Червона вулиця" В. Кави (1969). Помітними творами історикобіогр. жанру в Д. л. стали романи "Тарасові шляхи" О. Іваненко (1961) і повість "Векша" Б. Комара (1960). М. Стельмах створив дилогію про буремні революц. роки "Гуси-лебеді летять" (1964), "Щедрий вечір" (1966). Романтика революції відображена в повістях "Шумлять тополі в Шумському" (1966) і "Дума про Червоних козаків" (1967) О. Пархоменка. В істор. жанрі плідно працює В. Малик, автор популярної тетралогії "Посол Урус-Шайтана" (1968), "Фірман султана" (1969), "Чорний вершник" (1976) та "Шовковий шнурок" (1977). Боротьба укр. народу проти тур. завойовників відображена в повісті "Михайлик — джура козацький" М. Пригари (1969).

Героїко-патріотичній темі присвячені твори В. Лисенка, К. Гриба та ін. Широкий тематичний діапазон дит. прози О. Кравець, В. Грінчака, В. Мальця. Чималий внесок у розвиток науково-фантастич. та пригодницької Д. л. зробили М. Дашкієв, В. Бережний, В. Кашин, Р. Самбук, Ю. Ячейкін. Жанр літ. казки поповнився творами В. Бичка, В. Нестайка, Л. Письменної, А. Дімарова, Ю. Ярмиша, Я. Стельмаха. З'явився ряд творів у жанрі віршованої казки: "Цар Плаксій і Лоскотон" (1963) та "Подорож у країну Навпаки" (1964) В. Симоненка, "Королівська таємниця" Л. Компанієць (1970), "Прабабині казки" Н. Забіли (1978). Радісний світ дитинства, красу природи передають поезії Г. Бойка, П. Воронька, М. Вінграновського, Г. Демченко, Т. Коломієць, В. Кочевського, В. Ладижця, В. Лучука, О. Сенатович, М. Сингаївського, В. Скомаровського, Б. Стельмаха, М. Хоросницької. Високою худож. довершеністю позначені книги для дітей Д. Павличка ("Золоторогий олень", 1970; "Дядько Дощ", 1971; "Де найкраще місце на землі?", 1973; "Пригоди кота Мартина", 1987), Б. Олійника ("Ми знаєм для чого жить", 1974; "Сива ластівка", 1979). До скарбниці Д. л. у 70 — 80-х pp. увійшли високохудожні твори Григора Тютюнника. Реалістичною достовірністю, хвилюючим проникненням у дит. психологію відзначаються його повісті "Климко" (1976), "Облога" (1977) і "Вогник далеко в степу" (1979). Актуальні проблеми виховання підлітків порушують у своїх повістях О. Гончар ("Бригантина", 1973), Ю. Збанацький ("Кують зозулі", 1975). Багато пишуть для дітей Є. Гуцало (оповіданні? "У лелечому гнізді", 1969; "Дениско", 1973), М. Вінграновський (повісті "Первінка", "Сіроманець", обидві — 1977). Успіхом серед юних читачів користуються твори А. Дімарова (повість "На коні й під конем", 1973), Н. Бічуї (зб. новел і повістей "Дрогобицький звіздар", 1970; "Звичайний шкільний тиждень", 1973), В. Близнеця (повісті "Звук павутинки", 1970; "Женя і Синько", 1974; "Земля світлячків", 1979), М. Познанської (віршована розповідь "Фортеця над Дніпром", 1977). Як автор ориг. літ. казок і теоретик Д. л. виступив відомий педагог В. Сухомлинський. Кн. для малят "Бузиновий цар" видала 1988 Л. Костенко. Є певні здобутки на ниві художньо-наукової Д. л. ("Невмирущі знаки" П. Утевської, "Знай, люби, бережи" А. Давидова, "Берегиня" і "Посвіт" В. Скуратівського, книги С. Івченка, С. Плачинди, А. Матвієнко, П. Ловецького, Л. Тендюка, В. Уткіна, Є. Шморгуна, А. Конфоровича, М. Сороки та ін.). Репертуар театрів юного глядача поповнили п'єси Я. Стельмаха ("Вікентій прерозумний", "Привіт, Синичко" та ін.), А. Боженка ("Шукай подвигів", "Таємничий скарб"), В. Нестайка ("Робінзон Кукурузо", "Вітька Магеллан"), В. Бойка ("Митько Негода"), Б. Стельмаха ("Тарас"). Основу репертуару для дошкільнят і молодших школярів становлять п'єси-казки: "Летючий корабель" А. Шияна, "Кривенька качечка" М. Пригари, "Троянові діти" Н. Забіли, "Дюймовочка повертається в країну радості" Г. Усача та ін. І все ж у багатьох книгах для дітей помічалися тенденції до безконфліктної описовості, "рожевого" сприйняття світу. У 70 — 80-х pp. в укр. Д. л. прийшло молоде поповнення письменників — В. Довжик, В. Заєць, В. Каменчук, А. Камінчук, А. Качан, А. Костецький, В. Моруга, А. Музичук, С. Носань, В. Рутківський, М. Слабошпицький, Я. Стельмах, Б. Сушинський, В. Терен, М. Чепурна, Д. Чередниченко, В. Чухліб, Є. Шморгун, М. Яненко та ін. З метою пожвавлення розвитку Д. л. з 1976 виходить літ.-крит. щорічник "Література. Діти. Час". Кращі твори для дітей і юнацтва відзначаються Ленінською та Державними преміями. Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка удостоєні М. Вінграновський (1984), Є. Гуцало (1985), Д. Білоус (1990). 1971 встанов. премію ім. Лесі Українки. Її лауреати — Н. Забіла (1972), І. Багмут (1973), О. Іваненко (1974), Ю. Збанацький (1975), П. Воронько (1976), В. Бичко (1977), М. Познанська (1978), М. Пригара (1979), Григір Тютюнник (1980), Д. Ткач (1981), В. Нестайко (1982), В. Малик (1983), Б. Комар (1984), В. Кава (1985), В. Ладижець (1986), A. Давидов (1987), В. Близнець (1988, посм.), B. Скомаровський (1989), М. Сингаївський (1990).

Ідеї перебудови у всіх сферах матеріального і духовного життя дали поштовх новому піднесенню л-ри для дітей. Вона стала різноманітнішою за формами і жанрами, глибшою і цікавішою за змістом. Юним читачам повертаються заборонені в часи беззаконня дит. твори В. Винниченка, М. Иогансена, Д. Яворницького, Б. Антоненка-Давидовича та ін. Розширюються міжнар. зв'язки укр. дит. л-ри. Укр. дит. книга надходить у 128 країн. Вид-во "Веселка" випускає книги укр. письменників англ., франц., нім., ісп., рум., польс., чес., словац., сербохорв. і серболужицькою мовами. Українська Д. л. здобула визнання і авторитет як в СРСР, так і за рубежем. Зокрема — М. Сингаївський удостоєний болг. премії в галузі дитячої л-ри "Дитинство" (1976), трилогію "Тореадори з Васюківки" В. Нестайка Міжнар. рада дит. та юнацької літератури включила до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена (1979). Іл. див. на окремому аркуші, с. 112 — 113.

♦ Вид.: Веселка. Антологія української літератури для дітей, т. 1 — 3. К., 1984 — 85.

■ Літ.: Горький М. Про дитячу літературу. К., 1953; Білецький Д.

[та ін.]. Дитяча література. К., 1967; Ярмыш Ю. Ф. Детская литература Украины. М., 1982; Костюченко В. А. Українська радянська література для дітей. К., 1984; Кіліченко Л. М. Українська дитяча література. К., 1988.

В. А. Костюченко.