документальна література

документа́льна література

• документальна література

, документалістика — твори художньо-публіцистичних, науково-художніх і художньо-документальних жанрів, в основу яких покладено докум. матеріали, подані повністю або частково чи відтворені у вигляді вільного викладу. До Д. л. часом неправомірно відносять усі твори, присвячені істор. подіям та реальним особам, а також мемуари, щоденники тощо, внаслідок чого втрачаються межі поняття. Жанрова своєрідність Д. л. визначається її особливим підходом до використання документа. Якщо в істор. жанрах докум. матеріал обробляється і подається за законами худож. типізації, то в Д. л. він стає основою структури твору. Худож. фантазія в Д. л. обмежується аналізом та інтерпретацією документа, компонуванням матеріалу, яке найчастіше здійснюється за принципом монтажу і зіставлення. Всякий домисел у Д. л. вимагає докум. обгрунтування, факт, деталь, репліка героя повинні бути документовані прямо або побічно. Це зумовлено естетикою документалістики, яка відтворює дійсність не за законами худож. ймовірності, а за принципом адекватності. На відміну від наук.-істор. л-ри, художня документалістика синтезує докум. матеріал з елементами образності, подає яскраві картини конкретних подій і постаті істор. осіб. Д. л. відзначається достовірністю, точністю інформації з першоджерела і водночас емоційністю та жвавістю зображення.

Д. л. виникла як засіб популяризації істор. і наук. досліджень. Серед перших зарубіж. творів Д. л. — "Асторія" В. Ірвінга (1836), "Історія французької революції" Т. Карлейля (1837). Широко відомі твори Д. л. 19 — 20 ст.: "Життя Россіні" Стендаля, ін. белетризовані біографії, створені Р. Ролланом, А. Барбюсом, С. Цвейгом, А. Моруа та ін., "Десять днів, що потрясли світ" Дж. Ріда, "Звичайне вбивство" Т. Капоте, "Мафія над Римом" Ф. Кіланті та ін. Біля джерел вітчизн. Д. л. стоїть "Історія Пугачова" О. Пушкіна, етногр. нариси П. Куліша, В. Даля, М. Лєскова. Прийоми худож. освоєння документа розробляли Ф. Достоєвський, Л. Толстой, О. Герцен. У рад. л-рі риси документалізму мають книги, що вийшли в серіях "Жизнь замечательных людей" та "Уславлені імена". В 20 — 30-х pp. цікаву форму докум. роману в укр. л-рі створив В. Петров ("Романи Куліша", "Аліна і Костомаров"), Серед кращих сучасних творів Д. л. — "Нюрнберзький процес" А. Полторака, "Хатинська повість" А. Адамовича, "З вогню воскресли" Є. Гуцала, "Берлін, травень 1945" О. Ржевської, "Побачити зблизька" В. Коротича, "Чорнобиль" Ю. Щербака, "Вічні Кортеліси" В. Яворівського, "АИСТ" О. Дмитренка та ін. Близькі до Д. л. біогр. роман (зокрема книги М. Шагінян і В. Канівця про родину Ульянових), політичний роман, нарис.

■ Літ.: Явчуновский Я. Документальные жанры. Саратов, 1974; Документальное и художественное в современном искусстве. М., 1975; Янская И., Кардин В. Пределы достоверности. Очерки документальной литературы. М., 1981; Солодько В. П. У пошуках достовірності. "Радянське літературознавство", 1984, № 5; Здоровега В. Поетика документалізму; випробування правдою. "Київ", 1988, № 2.

Е. Ф. Морозова.