Українська літературна енциклопедія

екслібрис

екслі́брис

• екслібрис

(лат. ex libris — із книг)

- книжковий знак, невелика художньо виконана етикетка, на якій вказано, кому належить книжка. Попередники Е. — написи власників на рукописних книгах та суперекслібриси — рельєфні зображення на оправі книжок (найстаріший, з гербом Львова, датується 1545). З початком книгодрукування з'явився ін. спосіб позначення книжок — наклеювання на внутр. стороні обкладинки невеличкого папірця з друкованим написом "Ex libris" і прізвищем власника книжки. Перші Е. створив нім. художник А. Дюрер (кін. 15 — поч. 16 ст.). В 16 — 18 ст. в Е. переважали зображення гербів власників. З'явилися також вензелеві Е. (орнаментально розроблені ініціали), шрифтові. В 20 ст. популярними стали сюжетні Е. Вони певною мірою відбивають вдачу та уподобання книголюба, характеризують його професію чи специфіку книгозбірні.

Друковані Е. на Україні з'явилися в кін. 16 — на поч. 17 ст. Найдавніші з них — Е. б-ки м. Бардиєва, цехового майстра С. Самборського з Кам'янця-Подільського, літератора кін. 18 ст. Ф. Туманського. Широко почав розвиватися Е. в 20 — 30-х pp. 20 ст. Велика заслуга в цьому художників Г. Нарбута, О. Кравченка, В. Кричевського, О. Кульчицької, П. Ковжуна, І. Падалки, М. Сосенка та ін. В царині сучас. Е. плідно працюють укр. художники В. Стеценко, М. Маловський, О. Губарєв, О. Мікловда, В. Лопата, І. Крислач, М. Стратилат, В. Перевальський та ін. Значну частину сучас. Е. становлять книжкові знаки укр. письменників, творчих спілок, вид-в, музеїв, колекцій. В сюжетах Е. переважно фігурує образ книжки; окремі Е. виконано за мотивами літ. і фольклор. творів. Техніка виконання Е. різноманітна: ліногравюра, дереворит, автолітографія, офорт, шовкографія, цинкографія тощо. Іл. див. на окремому аркуші, с. 256 — 257.

Літ.: Иваск У. Г. Описание русских книжных знаков, в. 1 — 3. М., 1905 — 18; Український радянський книжковий знак. Каталог виставки (1918 — 1984). К., 1965: Екслібрис львівських художників. Каталог виставки. Львів. 1968; Минаев Е. М., Фортинский С. П. Экслибрис. М., 1970: Український книжковий знак. 1985 — 67. К., 1971: Екслібриси українських художників. К., 1977; Ивенский С. Г. Книжный знак: История, теория, практика художественного развития. М., 1980; Книжные знаки киевских книголюбов. К., 1982; Іван Франко в екслібрисі. Каталог виставки. Львів, 1986; Кузьменко О. Дорогий образ в екслібрисах. В кн.: В сім'ї вольній, новій, в. 4. К., 1988: Шевченкіана в екслібрисі, 1814 — 1989. Івано-Франківськ, 1989; Нестеренко П. Всесвіт у мініатюрі. "Соціалістична культура", 1990, № 2.

А. О. В'юник.

Українська літературна енциклопедія (A—Н)

Значення в інших словниках

  1. екслібрис — екслі́брис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. екслібрис — -а, ч. Художньо оформлений ярлик, що наклеюється на внутрішньому боці обкладинки книжки і вказує на її власника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. екслібрис — Власнокнижковка  Словник чужослів Павло Штепа
  4. екслібрис — екслі́брис (лат. exlibris, букв. – з книг) книжковий знак, який наклеюють на зворотний бік обкладинки; художньо виконана етикетка з позначенням імені власника книг.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. екслібрис — Знак власника книжки з його прізвищем або назвою організації, звичайно у формі картки, приклеєної до внутрішньої сторони обкладинки, часто оздоблений графічною композицією; використовується з кін. XV ст.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. екслібрис — Екслі́брис, -са; -риси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. екслібрис — ЕКСЛІ́БРИС, а, ч. Художньо оформлений ярлик, що наклеюється на внутрішній стороні обкладинки книжки і вказує на її власника. Майже кожна книжка — це мистецький витвір з складним комплексом художнього оформлення...  Словник української мови в 11 томах