звертання
зверта́ння
• звертання
- синтаксична одиниця — слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертається той, хто говорить. Поширене в мові худож. л-ри, розмовному, епістолярному, публіцистичному стилях. В українській мові З. виражається іменником у формі кличного відмінка, рідше — називного, іноді й ін. частиною мови, вжитою в значенні іменника. З. може бути поширене одним чи кількома граматично пов'язаними з ним залежними словами ("Рідна земле, щаслива й багата, мій уклін тобі, мій тобі спів!", М. Рильський). Речення іноді містить не одне, а кілька З. ("Я вас люблю великою любов'ю, моя старенька мамо, тату мій", Д. Павличко). З. здебільшого виступає як назва особи чи людського колективу. Від звичайного З. відрізняють поетичну фігуру риторичне звертання, яким письменник привертає увагу до певного явища, висловлює до нього своє ставлення, досягає сильнішого емоційного забарвлення тощо. Такі З. можуть бути спрямовані до відсутніх людей, персонажів твору, різних предметів і явищ ("Ти, земле наша рідная, святая! Ти, батьківщино люба, золотая!", П. Тичина).
М. А. Жовтобрюх.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)