літературний процес

літерату́рний процес

• літературний процес

- рух літ.-худож. творчості в усій сукупності явищ, фактів, головних і другорядних тенденцій, що детерміновані закономірностями розвитку л-ри та її істор., нац. і соціального функціонування. Ретроспективно Л. п. збігається з історією літератури (див. Літературознавство). Першорядні складові Л. п. — творча індивідуальність письменника (див. Індивідуальність творча), конкретні худож. твори та їх осмислення поточною літ.-худож. критикою (див. Критика літературна). Об'єктом історико-літературного осмислення Л. п. стає в епоху романтизму.

У вжитку критики та літературознавства поняття "літературний процес" утвердилося протягом 19 — 20 ст. й особливо активно використовується в останні десятиліття. Л. п. діалектично поєднує в собі традиції і новаторство (див. Традиції і новаторство в літературі), систему літ. жанрів у динаміці, розвиток ідейно-худож. тенденцій, концептуальну розробку проблем героя, характеру, конфлікту, а також стилів, поетики тощо. Нові явища в Л. п. виникають поступово або стрибкоподібно, коли під впливом внутрішньоліт. та сусп. чинників у л-рі народжується ін. якість. Л. п. виявляє тісний зв'язок з ідеол. і філос. домінантами часу, а також з досягненнями інших мист-в, науки, мови й культури. Під час дослідження Л. п. зважають і на супутні явища, що стосуються літ.-худож. творчості. Зокрема, учасником Л. п. є літ. критика, що розпізнає й характеризує напрям і течію літературні, обстоює перспективні, з її погляду, тенденції. Літературознавство намагається осягнути сутність Л. п. з урахуванням істор. досвіду л-ри, пропонуючи письменникові, критикові, читачеві науково вивірені даності того, що характеризує Л. п. у його цілісності й видозмінах. Періодизація Л. п. виділяє в ньому найхарактерніші етапи.

Істотне місце в Л. п. належить адресатові літ. творчості, тобто читачеві. Письменник у ньому вбачає або однодумця, або опонента. Непоодинокі випадки, коли твір не знаходить належного визнання у час своєї появи і як факт Л. п. визначається згодом, стаючи явищем історії л-ри або пізнішого Л. п. (напр., рос. повісті Т. Шевченка, роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного та Івана Білика, "Люборацькі" А. Свидницького та ін.). Л. п. тісно пов'язаний, особливо в 20 столітті, із засобами популяризації та інформації, що впливають на соціальний резонанс літ.-худож. творчості. Суттєвим фактором Л. п. є форми організації літ. життя, письменницькі з'їзди, конференції, ухвалені ними програми (іноді — маніфести літературні) тощо.

■ Літ.: Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X — XVIII веков. Эпохи и стили. Л., 1973; Историко-литературный процесс. Проблемы и методы изучения. Л., 1974; Бушмин А. С. Преемственность в развитии литературы. Л., 1975; Неупокоева И. Г. История всемирной литературы. Проблему системного и сравнительного анализа. М., 1976; Благой Д. Д. Литературный процесс и его закономерности. В кн.: Благой Д. Д. От Кантемира до наших дней, т. І. М., 1979; Сивокінь Г. М. Художній твір і літературний процес. К., 1986; Історія української літератури, т. 1 — 2. К., 1987 — 88.

Г. М. Сивокінь.