мейстерзингери

мейстерзи́нгери

• мейстерзингери

, майстерзингери (нім. Меіstersinger — майстер-співець) — нім. середньовічні поети-співці (вихідці з цехових ремісників), що прийшли на зміну мінезингерам. Творчість М. суворо регламентувалася вимогами складної системи віршування та співу (т. з. табулатури), що засвоювалася у спец. співочих школах. Одним з перших М. вважається Конрад з Вюрцбурга (13 ст.), автор поеми "Цісар Оттон з бородою", яку переклав І. Франко (1915). У 14 — 15 ст. М. створювали вірші біблійного та реліг.-дидакт. характеру (Г. Фрауенлоб, Зухензін, Мускатплют, Г. Фольц та ін.), з 16 ст. — поезії на світські та любовні теми, самі писали до них музику. Якісно новий період в історії майстерзангу (поезії М.) становить творчість Г. Сакса, чиї пісні сповнені простоти, демократичності, тонкого гумору. Його образ відтворив Р. Вагнер в опері "Нюрнберзькі мейстерзингери". Після занепаду цехових корпорацій (2-а пол. 16 ст.) мистецтво М. почало поступово згасати.

Б. П. Бендзар.

Значення в інших словниках

1. мейстерзингери — мейстерзи́нгери (нім. Meistersinger – майстер співу) німецькі поети-співці з цехових ремісників 14–16 ст. У творах мейстерзингерів 14–15 ст. допускалися лише релігійні сюжети, в наступний період з’явилися й світські теми. Деякі поети-співці (Ганс Сакс та інші) набули широкої популярності.  Словник іншомовних слів Мельничука
2. мейстерзингери — Нім. міські поети XIV-XV ст., які писали музику та поезію (солоспів в інструментальному супроводі, т.зв. монодія) за чіткими канонами; гол. центр — Нюрнберґ, гол. представники — Фроєнлеб, Г. Сакс, Г. Розенплют.  Універсальний словник-енциклопедія