наукова поезія

науко́ва поезія

• наукова поезія

- віршовані твори, в яких закони розвитку природи і суспільства осягаються за допомогою чуттєво-образних засобів. Думка в Н. п. постає у такій естет. єдності раціонального та емоц. начал, що наук. елемент не лише становить зміст, а й визначає жанр твору, стає рушійною силою розвитку теми. Термін "наукова поезія" вперше вжив франц. літературознавець Р. Гіль у "Трактаті про слово" (1896), де обстоював необхідність тісного взаємозв'язку науки й мист-ва. До Н. п. належить рання грец. космогонічна й астрон. поезія, філос.-дидактичні поеми Гесіода ("Астрономія"), Лукреція ("Про природу речей"), Вергілія ("Георгіки"), деякі шестодневи та фізіологи в л-рі Київ. Русі, окр. твори вчених (напр., "Прогностична оцінка поточного 1483 року" Ю. Дрогобича). Літ. традиція Н. п., що спирається на філос. засади сцієнтизму (світоглядна позиція', в основі якої лежить уявлення про природничі знання як про найвищу культурну цінність), має кілька тематичних різновидів. В одному з них, який умовно можна назвати літературознавчим, поєднано худож. слово з теор. змістом ("Наука поезії" Горація, "Мистецтво поетичне" Н. Буало, "Призначення поезії" В. Гюго, "Критика поезії" П. Елюара, "Декларація прав поета" І. Сельвінського, "Декларація обов'язків поета і громадянина" М. Рильського та ін.). Окр. гілку Н. п. становлять твори натурфілос. тематики ("Лист про користь скла" М. Ломоносова, "Про золотарів", "Про гутників і про склярів", "Про кожум'як, що шкури вичиняють", "Про бондарів, або ж про плотників" Климентія Зіновієва). Увага до Н. п. посилюється в кін. 19 — на поч. 20 ст., коли на сусп.-мист. арену вийшов авангардизм. Одним з фундаторів Н. п. в Україні був В. Гадзінський (поема "Айнштайн", 1925; присвячена нім. і амер. фізику А. Ейнштейну). Естетизацію наук., зокрема технічних, знань пропагувала очолювана В. Поліщуком група "Авангард". Поезія В. Поліщука (зокрема зб. "Геніальні кристали") дала взірці синтезу естетики й космогонії, фізики і психології, біології та соціології. Елементи Н. п. наявні у творчості П. Тичини (цикл "Псалом залізу", "У космічному оркестрі"), М. Бажана (поема "Число"), М. Семенка ("Каблепоема за океан", "Моя мозаїка") та ін. До Н. п. 60 — 90-х pp. належать окр. твори І. Драча (зб. "На дні роси"), Є. Гуцала (зб. "Письмо землі"), Л. Вишеславського та ін.

■ Літ.: Романченко І. В. Поліщук та його конструктивний динамізм. "Червоний шлях", 1928, № 12; Чорногуз Т. Наукова поезія В. Гадзінського. "Наука і суспільство", 1990, № 6; Соловей Е. С. Поезія пізнання. К., 1991.

О. Г. Астаф'єв.