купол геологічний

Купол геологический — dome — Gewölbe, Dom, Kuppel — антикліналь ізометричної форми з падінням крил від центра (мал.). Довжина К.г. дорівнює ширині або не перевищує її більш ніж в 2 рази. Елементи К.г.: в і с ь — лінія, що проходить через центр. частину перегинів шарів різного віку, і а р е а л — площа структури, обмежена контуром, за яким падіння шарів змінюється на зворотне. Потужність шарів нерідко меншає до центр. частини структури, а деякі шари повністю виклинюються, створюючи непаралельність поверхонь нашарування (конседиментаційні куполи). К.г. — окремий випадок брахіантикліналі і утворюється в платформних або близьких до них умовах — над рифовими масивами, ерозійними виступами фундаменту, лаколітами тощо. Розрізняють також вулканічні, соляні і ґнейсові К.г. В у л к а н і ч н і К.г. — екструзивні (екструзивно-експлозивні, екструзивно-ефузивні, екструзивні) утворення з крутими схилами вис. до 800 м; виникли шляхом витискання з вулканіч. каналу в'язкої лави. Ґ н е й с о в і К. г. — ізометрич. структури площею перші сотні км2 в кристаліч. фундаменті. Зустрічаються у всіх комплексах докембрію древніх щитів (Балтійського, Українського, Алданського та інш.). Виникають одночасно з мігматизацією і ґранітизацією. Відомі також в фанерозойських утвореннях (Казахстан, Урал, Забайкалля, Молданубська зона Зах. Європи, Канадських Кордільєр тощо). С о л я н і К. г. формуються у великих западинах платформ, крайових прогинів, континентальних околиць атлантичного типу внаслідок вияву соляної тектоніки. З соляними К.г. часто пов'язані родовища нафти і газу.