бароко

(від іт. barocco — примхливий) — 1. Стиль європейського мистецтва (переважно образотворчого і архітектури) XVI — XVIII ст. Твори музичного Б. характеризуються утвердженням генерал — баса, мажорно — мінорної системи, розвитком хроматизму, появою форм партіти, сюїти, фуги та зближенням з естетикою просторових мистецтв — монументальність, величність, наявність сильних афектів тощо. 2. Форма арт-рока, що в мелодичній основі використовує музику Ренесансу, інструментарій та аранжування Б.

Значення в інших словниках

1. бароко — баро́ко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бароко — невідм., с. Стилістичний напрям у європейському мистецтві кінця 16 – середини 18 ст., що характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бароко — БАРО́КО, невідм., с. Один з головних стильових напрямів у європейському мистецтві кінця XVI – середини XVIII ст., для якого характерні конкретність і динамічність образів, примхливість форм, підкреслена урочистість, декоративна пишність...  Словник української мови у 20 томах
4. бароко — Напрямок в європ. культурі XVII — 1 полов. XVIII ст., започаткований в Італії у 2-й полов. XVI ст.; розвивався в опозиції до ідейних та мистецьких основ Ренесансу, в атмосфері релігійних, теологічних і філософських суперечок; осн.  Універсальний словник-енциклопедія
5. бароко — БАРОКО (від італ. barocco — вибагливий, химерний) — творчо синтетичний напрям європейської культури, що виник між епохами Ренесансу та Просвітництва і характеризується тяжінням до збуреного світозображення...  Філософський енциклопедичний словник