динаміка
(від гр. dynamikos — силовий) — одна з сторін організації музики, тісно пов’язана з силою звучання музики, дією різних акустичних компонентів. Основні позначення Д.: f (forte — форте) — голосно. сильно; p(piano — піано) — тихо, слабо; а також проміжні градації Д.; mf (mezzo-forte — меццо-форте) — помірно голосно; mp (mezzo — piano — меццо-піано) — помірно тихо і т.д. Поступове зростання сили звучання — крещендо (crescendo); поступове послаблення — дімінуендо (diminuendo) Д. є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання Д. зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Логіка співвідношення музичних звучностей — одна з основних умов художнього виконання (див. Додаток ХІІ).
Словник-довідник музичних термінів