Варвара

гр.; barbaros — чужоземець.

Варваронька, Варварочка, Варка, Варя, Варонька, Варочка, Варуся, Варюня, Варібтонька, Варюточка.

Ой під вишнями, під черешнями Рання роса впала, Ой там Варвара, ой там молода Красоньку розсівала (Народна пісня);— Яке там лихо дзвонить та й дзвонить? Марійко, Варко! Не чуєте, що там хтось дзвонить? (М. Коцюбинський);Десь далеко Варя-наречена. Ні, дружина (В. Швець);Ой метена улонька з кінця,Везена Варонька з-під вінця (Народна пісня);— Ой їж, коню, да сюю траву,Да поїдеш у доріженьку;В доріженьку да далекуюПо Варочку молоденькую (Народна пісня);В його дочки Варюточки у полах мережка, Куди везли Салогуба — кривавая стежка (Народна пісня).

Значення в інших словниках

1. Варвара — Варка, Барбара  Словник чужослів Павло Штепа
2. Варвара — Варва́ра іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. Варвара — Варва́ра, -ри, -рі, -ро!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)