Пантелеймон

Пантелеймон, Пантелемин, Пантелій, Панько

гр.; pan (pod. pantos) — все і eleemon — милостивий, ласкавий, жалісливий. Можливо, від panteleia — досконалість, вищий ступінь.

Пантелеймон слухав уважно, не перебивав (Р. Чумак); — Добре, що ти такий у мене... —Сякий-такий Пантелій, а все-таки веселій, — засміявся Григорій Стратонович (М. Стельмах); Влітку Панько хліборобив, а взимку заробляв по шахтах (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. Пантелеймон — Пантелеймо́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Пантелеймон — Панько  Словник чужослів Павло Штепа
3. Пантелеймон — Пантеле́ймон, -на.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)