Рудольф

запозичене: нім. Rudolf; двн. hrod, hruod — слава і двн. wolf — вовк. Рудик. у

Значення в інших словниках

1. Рудольф — Рудо́льф іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Рудольф — I (Rudolph) Вілма, 1940-94, америк. легкоатлетка; тричі олімпійська чемпіонка (1960) у спринті. II 1858-89, австр. ерцгерцоґ, єдиний син цісаря Франца Йосифа I; наклав на себе руки у мисливському замку Маєрлінґ (одночасно зі своєю приятелькою Марією фон Вестері).  Універсальний словник-енциклопедія
3. Рудольф — Ру́дольф, -фа, -фові (ім’я)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)