Серафима

жін. до Серафим.

Серафимонька, Серафимочка, Серафимка, Сіма, Сімонька, Сімочка, Фіма, Фімонька, Фімочка.

— і тільки здрімнула, чую, —знов він стоїть наді мною... "Вставай, Серафимо!" (М. Коцюбинський);— Ви давно тут працюєте? — спитався я у Серафими Петрівни. — Скільки ця школа стоїть, стільки й працюю (М. Білкун, В. Кисельов); — Бач, Серафимка побачила прикажчика та як вигукує! (Г. Косинка); — Сімо Андріївно, — почав бити себе в груди патлатий молодик, — та я ж як бик здоровий (Ю. Щербак).

Значення в інших словниках

1. Серафима — Серафи́ма іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Серафима — Серафи́ма, -ми.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)