Тимур

монг. (через тюрк.); Тимур (Тамерлан) — ім'я середньоазіатського еміра і полководця; від tumur (demir) — залізо. Поширилося під впливом повісті А. Гайдара "Тимур і його команда". Тіма.

Значення в інших словниках

1. Тимур — Тиму́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Тимур — (Тамерлан, Тимурленґ – Тимур кульгавий) 1336-1405, середньоаз. правитель з 1370; один із найвідоміших завойовників; створив державу, що сягала від Китаю до Чорного м. (столиця Самарканд).  Універсальний словник-енциклопедія