Харита

Харита; Харитина (Харитя)

гр.; charis (pod. charitos) — витонченість, краса, привабливість. Харитинонька, Харитиночка, Харитинка; Тіна.

Згодом, мабуть, вітер Хариту обвіяв: очутилась, підвелась (Б. Грінченко); — Дай, Харитино, попоїсти, — сказав він тихо (Г. Епік); Сон, влетівши до хати, бере Харитю під своє крило (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. Харита — Хари́та іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. Харита — Хари́та, -та, -ті, -рито! Хари́тин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)