абак
АБА́К, а, ч.
1. іст. Прилад для рахування, яким користувалися стародавні греки та римляни, – рамка з поперечками, на які нанизані кістяні або кам'яні кульки – одиниці лічби.
Число “тисяча” вселяло в душу Євпраксії жах, тому вона обминала його, доходила тільки до сотень, складала їх з допомогою абака (П. Загребельний).
2. архт. Те саме, що аба́ка.
Словник української мови (СУМ-20)