або
АБО́¹, спол.
I. розділовий.
1. Уживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне.
– Пошлю Енея до Плутона Або і сам в ад копирсну (І. Котляревський);
[Тірца:] Добудь нові слова, новії струни або мовчи (Леся Українка).
2. Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими.
Було як заговорить або засміється – і старому веселіше стане (Марко Вовчок);
Мотря коло печі та в хаті або за корівчиною ходить... (Панас Мирний);
Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).
II. пояснювальний.
Уживається у знач., близькому до тобто, інакше кажучи.
Вони, кажу вам, прозябають. Або, по-вашому, ростуть, Як та капуста на городі (Т. Шевченко).
АБО́², част. пит., розм.
Уживається в питальному реченні у знач., близькому до хіба.
– Або я знаю? Або ж і не жаль? (Сл. Гр.);
– А що там дозволяти? Або то мало того зела на городі? (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)