абревіація

АБРЕВІА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.

Більшість іменникових основ у сучасній українській мові утворилася від простих коренів за допомогою афіксів, частина їх постала шляхом словоскладання і абревіації (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. абревіація — абревіа́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. абревіація — -ї, ж. 1》 лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення. 2》 мед. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. абревіація — абревіа́ція (від лат. abbreviatio – скорочення) 1. Утворення абревіатур. 2. Скорочення індивідуального розвитку органів або їхніх частин; спричинює недорозвиненість або повну втрату органів у нащадків.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. абревіація — АБРЕВІА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Утворення нових слів шляхом поєднання початкових складів кількох слів або перших літер слів словосполучення.  Словник української мови в 11 томах