авантюрний

АВАНТЮ́РНИЙ, рідко АВАНТУ́РНИЙ, а, е.

1. Стос. до авантюри (у 1 знач.).

Шура починала розуміти, що й величезні простори за її спиною здаються їй так безповоротно, назавжди відвойованими саме тому, що їх взято не авантюрними десантами, не бомбами з верескливими “психічними” сиренами, не декоративним загоном мотоциклістів. Ні! Їх сходжено крок за кроком, ґрунтовно переміряно ногами піхотинця (О. Гончар);

Після сильного волею Хмельницького і могутніх соратників його, після авантюрних Виговських та Брюховецьких надійшов час розважливих, поміркованих Многогрішних та Самойловичів (Ю. Мушкетик);

Цей режисер із легкістю йде на авантурний творчий ризик і допомагає молоді у здійсненні експериментальних проектів (з газ.).

2. Багатий на пригоди, пригодницький.

У Володьки, наприклад, таке авантюрне життя, що його на десяток романів вистачило б (Д. Бузько);

Українська новелістика в 30-ті роки дала велику кількість оповідань. Чимало з них – це штампи авантюрної, кримінальної новели (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. авантюрний — авантю́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. авантюрний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з авантюрою (у 1 знач.). 2》 заст. Пригодницький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. авантюрний — ПРИГО́ДНИЦЬКИЙ (побудований на пригодах, присвячений пригодам), АВАНТЮ́РНИЙ заст. До книг рибалка мав охоту, .. хоч пригодницькі читав найбільше всмак (М. Рильський); Авантюрний роман.  Словник синонімів української мови
4. авантюрний — Аванту́рний і авантю́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. авантюрний — АВАНТЮ́РНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з авантюрою (в 1 знач.). Шура починала розуміти, що й величезні простори за її спиною здаються їй так безповоротно, назавжди відвойованими саме тому, що їх взято не авантюрними десантами...  Словник української мови в 11 томах