агонія
АГО́НІЯ, ї, ж.
1. Останні прояви життєвих функцій організму перед смертю; передсмертні муки; конання.
У неї сіпалася в передсмертній агонії рука і чомусь тремтіли повіки (А. Шиян);
Клініка агонії характеризується симптомами пригнічення життєво важливих функцій організму, обумовлених гіпоксією (з наук. літ.);
* У порівн. Машина бухає і стогне важко, мов велетенські груди в агонії... (Леся Українка).
2. перен. Останній період існування того, що гине, зникає.
Місто зберегло сліди страшної агонії гітлерівців (В. Собко);
Народний депутат України вважає цю акцію “агонією політичних сил, що повністю збанкрутували” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)