ади
АДИ́, АДИ́-НО, виг., діал.
Уживається при здивуванні або при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось; дивись-но.
– Переїжджаємо через рогачку, аж тут, ади, коло рогачкової будки сидить підстаркуватий панисько (І. Франко);
Почала [дівчинка] шукати щось за пазухою. Витягла врешті довгий цукерок. Ади! (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)