акведук
АКВЕДУ́К, а, ч.
Надземна кам'яна або залізобетонна споруда, міст для переведення водопровідних труб, зрошувальних і гідроенергетичних каналів через глибокі яри, ущелини, долини рік, залізниці та шосейні шляхи.
Так, вона бачила все: і мечеті, й медресе, і фонтани та акведуки, палаци й античні мури (П. Загребельний);
Он уже Писана Скала видніється, за нею – акведук, кажуть, справді староримський (Ю. Андрухович);
Якщо канал лежить дуже низько, воду пропускають над ним за допомогою акведука, що являє собою трубу або лоток (жолоб) на опорах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)