акмеїзм
АКМЕЇ́ЗМ, у, ч.
Напрям у російській поезії початку XX ст., представники якого, протиставляючи себе символістам, прагнули до предметно-конкретного зображення світу, використання слова у первісному, а не символічному значенні.
Досі тут на Бульйонній вулиці в місті Києві не доводилося чути вірші в такій вражаючій кількості. Від ранку і до пізньої ночі чути було суперечки про модернізм і акмеїзм (з наук.-попул. літ.);
Становлення акмеїзму тісно пов'язане з діяльністю гуртка “Цех поетів”, центральною фігурою якого був організатор акмеїзму М. Гумільов (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)