акцептор

АКЦЕ́ПТОР, а, ч.

1. фіз. Дефект кристалічної ґратки напівпровідника, який захоплює електрони.

Акцептори бувають однозарядними і багатозарядними (з наук. літ.);

В роботі досліджується перенос заряду в системах, що складаються з донора, акцептора та АТ-нуклеотидних пар (з наук. літ.).

2. хім. Атом або група атомів, яка приймає електрони і утворює хімічний зв'язок за рахунок вільної орбіталі та неподіленої пари електронів донора.

За допомогою хімії з різних органічних молекул можна створити цікаві сполуки. Це комплекси з двох сполук: одна з них охоче приймає від другої її електрони і називається акцептором (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. акцептор — акце́птор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. акцептор — Приймач  Словник чужослів Павло Штепа
3. акцептор — Акцептор — acceptor — Akzeptor, Fänger — 1) Частинка, що приєднує електрони. 2) В хімії комплексних сполук – компонента, яка за певних умов приєднує два електрони. 3) В радіаційній хімії — частинка, що реаґує з вільними радикалами. Див. також донор.  Гірничий енциклопедичний словник
4. акцептор — -а, ч. 1》 Частинка, що приєднує електрони. 2》 В хімії комплексних сполук – компонента (атом чи йон), яка за певних умов приєднує два електрони. 3》 В радіаційній хімії – частинка, що реагує з вільними радикалами. 4》 Одержувач повідомлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. акцептор — акце́птор (від лат. acceptor – одержувач) 1. Частинка, що приєднує електрони. 2. В хімії комплексних сполук – компонента, яка за певних умов приєднує два електрони. 3. В радіаційній хімії – частинка, що реагує з вільними радикалами. Див. також донор.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. акцептор — рос. акцептор (від латин. acceptor — одержувач) — особа, яка одержує платежі за пред'явленими векселями, рахунками.  Eкономічна енциклопедія