алегро
АЛЕ́ГРО, муз.
1. присл. Швидко, жваво (про темп виконання музичного твору).
Алегро – звичайний темп перших частин у сонатному циклі (з навч. літ.);
* Образно. Прес-конференція народного депутата відбувалась у ритмі “алегро” (з газ.).
2. у знач. ім., невідм., с. Музичний твір або його частина, що виконується в такому темпі.
До камерно-інструментальної музики належать соната, тріо, квартет, а також велика кількість “малих камерних жанрів” – невеликих інструментальних п'єс, серед яких ноктюрн, прелюдія, кантилена, баркарола, каприс, алегро, анданте та ін. (з навч. літ.);
У багатьох українських народних піснях є повільна, спокійна частина – анданте і є швидка частина – алегро (із журн.).
3. у знач. ім., невідм., с. У хореографії – завершальна частина вправ уроку класичного танцю, яку виконує танцівник у швидкому темпі.
Для участі у хореографічному конкурсі потрібно надіслати відеокасету з фрагментами уроку класичного танцю (екзерсис біля станка, на середині, алегро, екзерсис на пальцях для дівчаток) для перегляду спеціалістами (із журн.).
△ (1) Сона́тне але́гро – форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, як правило, контрастних.
Увертюра до “Чорноморців” нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією (з наук.-попул. літ.);
Сонатне алегро – одна з найдосконаліших музичних форм (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)