алотропія
АЛОТРО́ПІЯ, ї, ж.
Здатність деяких хімічних елементів існувати у вигляді двох або кількох простих речовин (напр., вуглець існує у вигляді вугілля, графіту й алмазу).
Алотропія може бути зумовлена утворенням молекул з різним числом атомів або різною структурою кристалів (наприклад, графіт, карбон і алмаз); в останньому випадку алотропія є різновидом поліморфізму (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)