аметист
АМЕТИ́СТ, ч.
1. род. у. Мінерал фіолетового або блакитнувато-фіолетового кольору; різновид кварцу.
Аметист зустрічається в гранітних пегматитах, у кварцових жилах, у вулканічних породах (з наук. літ.);
Кращі аметисти видобуваються в Уругваї, Бразилії, Індії та Шрі-Ланці, а також у Росії (з наук. літ.);
* У порівн. Вона [квітка] виглядає, як гніздо аметистів на сірій скелі (М. Коцюбинський).
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса.
На підмізинних пальцях рук виблискували золоті персні: з рідкісним чорним брильянтом на правій руці і з фіолетовим бразильським аметистом, колір якого символізував владу, на лівій (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)